11 грудня я порушив питання спалаху кору у столиці. Головне управління Держпродспоживслужби у м. Києві забило на сполох за два дні до того. За їхніми даними, на 9 грудня 2018 року в Києві зареєстровано 54 випадки кору, з них 43 випадки серед дітей. Натомість, у пресі поширювались заспокійливі слова в.о. міністра Уляна Супрун, мовляв епідемії кору в Україні немає. При цьому вона перекладає відповідальність на батьків, які відмовились від щеплення, і не говорить про те, чому насправді діти не отримали щеплень. Цитую: «2016-го року менше половини українських дітей отримали щеплення від кору за графіком». Складається враження, що ці слова націлені на замовчування провалу МОЗом міжнародних закупівель ліків, за які фізично не можуть відповідати батьки.У 2015 році держзакупівлі ліків передали міжнародним організаціям. І вже у 2016 році українці відчули відсутність вакцин на собі. Раніше Рахункова палата підтвердила, що середній термін поставок при передачі закупівлі ліків міжнародним організаціям складає 20 місяців (проти максимум 90 днів, які були до того). А отже, вакцини, закуплені за гроші 2015 року, прийшли тільки наприкінці 2016. Це і стало головною причиною провалу вакцинації у 2016 році!
При переході на нову систему закупівель, МОЗ мало створити запас вакцин, враховуючи можливі перебої у поставках. Цього зроблено не було, діти не щеплені, як наслідок – маємо фактично епідемію кору: у грудні минулого року МОЗ сам констатував, що за рік в Україні захворіла на кір 2381 особа – у 70 разів більше, ніж у 2016 році.
Ситуація січня цього року викликає як мінімум подив – МОЗ забило на сполох тільки після публічного звернення, і також рекомендує батькам провести щеплення, посилаючись на наявність вакцин. При цьому констатує, що не в усіх медичних закладах вони є!
У минулому блозі писав, що за гроші держбюджету 2017 року маємо в Україні вакцини КПК (від кору-паротиту-краснухи) лише 34% від замовленого і проплаченого обсягу. Така сама ситуація із вакцинами проти поліомієліту – 31,5% і проти гемофільної інфекції – 16%. Що вже говорити про повну відсутність поставок сироватки від сказу! То звідки взяти вакцину, якщо держзакупівлі провалені?
Впевнений, що подібні ситуації повторяться в інших напрямках системи охорони здоров’я, адже у МОЗі немає єдиної професіональної концепції проведення медреформи. Що трапиться, якщо до 1 липня окремі заклади охорони здоров’я первинного рівня не зможуть перейти на нову форму розрахунків? Чи якщо хтось із людей не вибере свого лікаря? Як лікарі у цих випадках отримуватимуть фінансування від ЦОВВу?
Найзначуща реформа медицини має бути продумана і прорахована, адже від її проведення залежать мільйони життів. Скільки ще має людей захворіти чи померти, доки МОЗ почне професіонально виконувати покладені на нього функції? Теперішня ситуація зі спалахом небезпечної хвороби – повна відповідальність профільного міністерства.
Не розумію, чим займається МОЗ – вирішуванням професійних питань, чи політичним піаром? Якби так само швидко і професіонально вирішувалися проблеми у царині медицини, як працювали мозівські піарники, українці мали б і дійсно безкоштовну якісну медицину, і не боялися б за власне життя.