Нагадаю, Меморандумом була визначена процедура розгляду законопроекту як Аграрним комітетом, так і проходження його в залі парламенту. Наголос в цьому документі зроблено саме на те, що розглядатимуться ВСІ подані правки, а депутати, які їх подали, матимуть можливість їх озвучити. До того ж, згідно зі статтею 16 пунктом 6 Закону України про комітети, розгляд має відбуватись за правками кожного з депутатів. Натомість, використавши передноворічний режим роботи ради, не зважаючи на обурення та заяви депутатів від опозиції, голова комітету вирішив не дотримуватись жодних домовленостей і за 10 хвилин розгляд документу було завершено. Мені це нагадує рейдерське захоплення. Як говорить один з моїх колег - “нормативний бандитизм від монобільшості”. Тепер справа за правоохоронними органами, куди ми направили заяви про здійснення злочину під час розгляду законопроекту.
Що стосується документу, який отримали на виході з комітету: фермери і сільгосптоваровиробники не побачили в законопроекті пропозиції щодо зміни аграрного устрою, який би дав доступ до землі саме тим, хто на ній працює. Не отримали відповіді на те, як зможуть взяти участь в купівлі земельних масивів ті, хто створюють малі аграрні господарства, розвивають сільську інфраструктуру, проживають на цій території, і працюють на цій землі особисто!
Натомість, цей закон дозволяє спекулятивному капіталу легалізуватись через землю. Що стосується заяв про те, що іноземці не зможуть купувати українську землю — то це відверта брехня! Весь законопроект пронизано прихованими лазівками для можливості купівлі землі іноземцями. Людина з двома громадянствами юридично не вважається іноземцем, отже може її купляти, іноземці зможуть реєструвати фірми на громадян України і фінансувати скупку землі, яка потім буде передаватися їм у довгострокову оренду (скажімо, на 100 років). За такою ж схемою отримати доступ до українських чорноземів зможуть і іноземні інвестори. Банки, в тому числі, з іноземним капіталом, отримали унікальну можливість концентрувати землю, причому, без жодних обмежень за обсягами. Потім — дефолт і всі активи банків уходять кредиторам — іноземному капіталу.
Щодо розрекламованих 10 тисяч гектарів. Так. Купувати можна не більше 10 тисяч. Але заборони на володіння великими об’ємами землі в законі не прописані!... І це тільки маленький перелік норм, які пропонуються цим документом.
Нагадаю, Україна має 42,8 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь, з яких 32,5 млн га – орні землі. Це третина усіх орних земель ЄС! Це величезне багатство, яке зараз може за декілька років перейти у володіння будь-кого, але не українців! Вже зараз 10 найбільших агрохолдингів-орендарів контролюють сукупний земельний банк у розмірі 2,9 млн га. А в бенефеціарах цих холдингів — іноземний капітал. І всі вони мають кошти аби ці масиви викупити.
А що влада залишила українському фермеру? Лише обіцянку про дешеве кредитування для купівлі землі. Але вже всі побачили, чого варті їхні обіцянки — замилювання очей та дешеві маніпуляції! Народні обранці повністю ігнорують думку громадян, переважна більшість яких виступає проти продажу української землі.
Об'єднаний штаб захисту української землі, фермери, сільгосптоваровиробники, асоціації та спілки, патріоти, опозиційні політичні партії - всі говорять про те, що Україні потрібен цивілізований обіг землі. Хоча б такий, який існує в провідних європейських країнах. До речі, саме спираючись на такий досвід “Батьківщина” і виписувала правки до аграрного законопроекту. На наше велике переконання, земельна реформа має бути комплексною! І приймати такий важливий закон потрібно не у турбо-режимі, а з урахування всіх аспектів та ризиків, враховуючи міжнародний досвід та детально розглянувши всі поправки не дивлячись на те, чи вони від провладних депутатів чи від опозиції. А в законі повинні бути передбачені відповідні інструменти і заходи, аби розуміти, до чого це призведе через 5, 10 або 50 років. Що продаватимемо після того, як закінчаться гроші за землю?