Для пересічного громадянина ця інформація є абсолютно … пересічною, якщо не розписати цю ситуацію доступною мовою. Отже, що ж трапилось у сфері отримання гуманітарної допомоги і які можуть бути наслідки.
Для розуміння ситуації трохи цифр: обсяги отриманої гуманітарної допомоги протягом 2014-2018 років складають близько 150 тис. тон., тобто понад 6000 вантажних фур. В структурі завезених товарів вживаний одяг складає 45-48% загальних обсягів. Слід додати, що найбільші обсяги отримують … ні не в Донецькій та Луганській, а у Волинській області (4043 тон - у 2018 році, 4690 тон - у неповному 2019 році). Це майже 5 кг на одну особу по області. Для порівняння Донецька – 175 т., Луганська - 24 т., по області на рік.
Вся гуманітарна допомога не обкладається ввізним ПДВ та митом.
Отже, будь-який пересічний громадянин, навіть не обізнаний в цій темі, склавши до купи ці факти може зрозуміти, що під виглядом отримання гуманітарної допомоги відбувається щось м’яко кажучи нецільове, прямо кажучи – схема ввезення текстилю без податків з метою продажу (секонд, псевдосеконд і т.д.).
Чи треба з цим щось робити? Звісно, адже гуманітарна допомога у всьому світі - це питання забезпечення виживання у критичній обстановці, всі країни мають такі механізми, і звичайно вони реалізуються під контролем держави, але там, навіть в думках, ніхто не зважиться під виглядом гуманітарної проблеми завозити товари на продаж. Інша справа в Україні, на жаль. Ще з 2015 року, коли волонтери почали завозити транспорт для АТО, ними була піднята тема, що в гуманітарці біда, і що під її виглядом працює «індустрія безподаткової логістики». Були матеріали в ЗМІ, прес-конференції, круглі столи, в т.ч. в у Верховній Раді, доручення Прем’єр-міністра, повідомлення про невідповідність підзаконних актів вимогам закону, розробка відповідних нормативних змін, але … Мінсоцполітки насправді має назву «Міністерство соціальної бездіяльності» тому, досі у 2019 році, маємо половину гуманітарки - вживаний текстиль.
І ось 2020 рік, заступник міністра соцполітики «Уряду технократів», попередньо оголосивши в соцмережах про боротьбу «зі схемами», своїм наказом фактично виключає 79 організаціям можливість отримувати гумдопомогу. Підстави – начебто неподання цими фондами звітності. Але, бажання «опублікувати досягнення» на сьогоднішній день випереджають елементарні правові підстави для таких дій, що одразу стає підставою для уваги суспільства. Що ж відбулось з правової точки зору?! Законом (ст. 11 Про гуманітарну допомогу) визначено, що отримувачі гумдопомоги звітують у встановленому порядку до відповідних органів. Це не податкова звітність, яка регулюється Податковим кодексом по якій все визначено і питань немає, це спеціальна звітність до Мінсоцполітики та ОДА щодо розподілу гум.допомоги і вона має подаватись У ВСТАНОВЛЕНОМУ порядку, який мало б розробити саме Мінсоцполітики. На сьогоднішній день міністерство такого ПОРЯДКУ не має, відповідно не має і розробленої форми звітності і розділення кому саме (Мінсоцполітики чи ОДА) і яка звітність подається.
Продовжуючи свою «експериментальну» діяльність, заступник міністра доповнює в соцмережах, що фонди, які в довільній формі подавали звітність до ОДА до списку не потрапили.
Тоді виникає питання, а чи можна вважати звітністю, те що подано до ОДА? Якщо вона в довільній формі, хто візьме на себе відповідальність визнати її звітністю, хто визначить, що обсяг інформації в ній достатній, і саме головне як правоохоронцям, якщо щось виявлять, використати цей «доказ», який доказом не може бути апріорі, бо не визначений законодавством, і будь-яке кримінальне провадження буде закрито.
Тим більше, що законом визначено, що органом, який збирає звітність є і Мінсоцполітики і ОДА, але кому саме і про що звітувати мало бути встановлено в підзаконному акті – постанові КМУ, розробником якої мало б стати Мінсоцполітики.
Отже, маємо крутійший удар в штангу, але … м’яч віртуозно повертається тому, хто бив, адже до списку потрапляють міжнародні організації і в повітрі з’явився подих міжнародного скандалу. Терміново збирається брифінг, на якому мало б прозвучати таке: «Ми хотіли як краще, але трохи поспішили, тому маємо маленьку проблему і щоб вона не стала великою, ми терміново розробимо проєкт постанови КМУ, затвердимо порядок та форму звітності, і наведемо порядок в цій сфері правовими методами». Але, нажаль, цього не сталось, а сталось прогнозоване – правова відмороженість, тобто помилка, яка робить проблему більшою, оскільки є невизнанням помилки. І на брифінгу звучить: Фонди винні, бо не подали звітність, правила для всіх єдині, навіть для міжнародних організацій, але вони діють з урахуванням міжнародних договорів, тому Юнісеф та Червоний хрест ми поновлюємо в реєстрі.
Ви не знайдете ані в законі про гуманітарну допомогу, ані в міжнародних договорах, що звітність можна комусь вибірково не подавати. А керуючись логікою заступника міністра міжнародне законодавство є вибірковим, жаль що він не повідомив, який саме міжнародний акт, ратифікований ВРУ, це визначив.
Начебто маємо неминучу правову катастрофу, 77 фондів протиправно виключені з реєстру. Але … не все так погано. Насправді це тренд сучасного управління одразу зносити все бульдозером, потім розбиратись. З першого погляду наче все деструктивно, а насправді, конструктив таких дій несвідомий для їх виконавця, і відбувається шляхом привернення уваги до проблемної теми. А якщо іще зробити так, як зробив заступник міністра соцполітики, то буде привернута увага і міжнародних партнерів, і ЗМІ, і релігійних організацій (і їх міжнародних захисників), і суспільства в цілому.
Отже, до чого ще заступник міністра привернув увагу в цій темі:
- що в Митному кодексі від сплати ввізних платежів звільнені гуманітарні вантажі визнані Комісією при КМУ (яка не існує вже з 2013 року), а не Мінсоцполітики. Тобто всі вантажі з 2013 року можна ставити під сумнів. Про цю правову неузгодженість наголошувати численну кількість разів, реакції нуль.
- про те, що підзаконний акт (постанова КМУ 241), який регулює порядок прийняття рішення Мінсоцполітики не відповідає вимогам закону «Про гуманітарну допомогу», і що міністерство приймає рішення про визнання вантажів гуманітарними при відсутності письмових погоджень всіх держорганів визначених законом, що ставить під сумнів правомірність такого рішення.
- про те, що міністерство не володіє інформацією про гуманітарні проблеми по Україні, адже досі не існує порядку та форми звітності, і тому діяльність в цій сфері хаотична.
Отже, треба подякувати заступнику міністра за привернуту увагу до даної теми. Вважаю, що питання тільки набирає інформаційних обертів.