Причини цього очевидні.
Російський президент Володимир Путін не відмовився від своєї стратегічної мети – втримати Україну в межах «русского мира» і євразійських інтеграційних структур. На щорічній зустрічі Валдайського клубу Путін заявив, що чекає результатів виборів в Україні, аби почати перемовини з новим українським президентом. Для Путіна таким співрозмовником не може бути Порошенко, який робить усе, аби вивести Україну з «русского мира».
Якщо ми згадаємо вибори у США 2016 року, Росія так само підтримувала Дональда Трампа, оскільки Путін мав особисту неприязнь до Гілларі Клінтон, яка висловлювала підтримку учасникам протестів у Москві 2011–2012 років. Крім того, передвиборча програма Трампа мала проросійський ухил. Сьогодні Путін відчуває таку саму неприязнь до Порошенка, а обрання Зеленського сприймає як шанс зупинити європеїзацію й дерусифікацію України.
Якби вибори відбувалися до 2014 року, фаворитами Росії були би колишні лідери Партії регіонів: Юрій Бойко й Олександр Вілкул. Однак сьогодні 16% їхніх виборців і 27 одномандатних округів, де вони перемагали у 2012 році, перебувають під російською окупацією. Це позбавило їх шансів пробитися навіть до другого туру виборів.
На початку виборчої кампанії Росія сприймала Юлію Тимошенко як іще одну кандидатку, з якою можна буде вести переговори, однак і вона не потрапила до другого туру. Тепер російське керівництво всерйоз розглядає можливість нав’язати невигідні Україні умови «мирного» договору Зеленському.
Це становить очевидну небезпеку для України й може навіть призвести до імпічменту Зеленського чи його усунення з посади президента на наступному Майдані, бо українці не погодяться на будь-яку угоду, яка передбачатиме капітуляцію України перед Росією. Три чверті українців переконані, що російсько-українські відносини можуть покращитися лише в разі, якщо Росія поверне Україні Крим, припинить збройну агресію на сході країни, виплатить Україні компенсацію за завдані збитки й більше не втручатиметься у внутрішні справи України.
Є шість причин, чому Росія прагне, аби Зеленський переміг на виборах, і чому Путін завжди вважав Порошенка своїм головним опонентом на президентських виборах в Україні.
По-перше, передвиборча платформа Порошенка «Армія, мова, віра» ґрунтується на українських патріотичних відчуттях. Якщо Леонід Кравчук вивів Україну з СРСР, здобувши незалежність у 1991 році, Порошенко допомагає Україні вийти з «русского мира».
По-друге, Путін не довіряє Порошенку, аби укласти з ним будь-яку угоду, адже розуміє, що Порошенко (на відміну від Зеленського сьогодні, а також Тимошенко й Бойка раніше) не погодиться на капітуляцію України. Лише 15% українців погодилися би поступитися перед усіма вимогами Путіна, аби встановити мир будь-якою ціною, однак три чверті їхніх співгромадян не готові до цього.
По-третє, Україна вже закрила численні канали впливу російської м’якої сили й завдяки отриманню православної автокефалії зможе позбутися духовного впливу Росії. Утворення Православної церкви України є не менш важливою подією, ніж проголошення Акту про незалежність 1991 року.
По-четверте, духовну самостійність доповнила психологічна незалежність від спадку радянського комуністичного тоталітаризму. Політика декомунізації стала важливим кроком на шляху до руйнування установок «Homo Sovieticus» і нівелювання впливу радянського спадку на світогляд українців.
По-п’яте, Порошенко ініціював зміни до Конституції, які закріпили прагнення України приєднатися до НАТО і ЄС.
По-шосте, військова політика Порошенка дозволила збудувати армію, яка за своєю могутністю перебуває на одному рівні зі збройними силами Польщі й Канади, що значно знизило ймовірність російського військового вторгнення. Навіть якщо таке вторгнення відбудеться, воно коштуватиме Росії дуже дорого. Українську армію перетворили на збройні сили, в яких провідну роль відіграють контрактники, а призовників не відправляють на передову.
Хоча в другому турі президентських виборів формально зійдуться Зеленський і Порошенко, справжнє змагання відбуватиметься між Порошенком і Путіним. Путін ненавидить Порошенка, бо вважає його перешкодою для «повернення» України в лоно Росії.