Непоодинокі повідомлення про ситуацію на окупованих територіях свідчать про широкий діапазон реалізації інформаційно-психологічних операцій. Так, зокрема, практикується викрадення молоді віком від 14 до 18 років, яка потім, прийнявши присягу, ставши учасником “військово-патріотичного руху” “молода гвардія – юнармія”, утвореного злочинними “управліннями народної міліції”, обмінюється на їх батьків чи рідних. Останніх відразу, як це визначено параметрами прихованої мобілізації, відправляють на війну. В одному зі своїх повідомлень очільник Луганської ОВА Сергій Гайдай повідомляв: російські окупанти погрожують батькам, що якщо ті уникатимуть мобілізації, то на війну підуть їхні діти. Завербовані через соцмережі школярі потрібні окупантам і з іншою метою, про що неодноразово заявляло СБУ, – зробити з них інформаторів, які повідомлятимуть російським кураторам про розташування військових об’єктів, техніки та озброєння.
Західні медіа відзначають, що освітня політика Росії – одне з найважливіших завдань у спробах захопити Україну. Так, The Guardian пише, що, запровадивши російську програму в освіті на новоокупованих територіях, Кремль сподівається, що зможе сформувати нове покоління лояльних підданих, які приймуть російськоцентричний погляд на українську історію. Проте, як зазначає видання, наші вчителі чинять опір окупації.
В окупованих регіонах України Росія розпочала комплексну програму “перевиховання” наших школярів. До слова, путін неоднаразово звинувачував систему освіти в Україні в спотворенні історичних фактів і сприянні створенню антиросійських настроїв, які становлять загрозу для РФ. Освіта, протягом усього часу правління путіна, є одним із найпотужніших компонентів російської пропаганди. Російська шкільна система украй заполітизована: підручники та навчальні програми розроблені так, щоб відобразити схвалений державою ідеологічний погляд на їхню історію. У 2016 році в росії прийняли закон про так зване “патріотичне виховання”. У ньому йдеться про те, що діти повинні здобувати політичну освіту змалку. А ще – формування позитивної мотивації громадян до захисту Росії та готовності до військової служби. На практиці це означає, що дітей навчають путінської версії історії та, відповідно, воювати з цивілізованим світом. Тепер це саме російські найманці намагаються здійснити і на окупованих територіях Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей.
Російські військові злочинці, ставши на шлях геноциду проти українського народу, перейшли і до лінгвоциду – витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя. Реалізовуючи свій русифікаційний план в окупації, кремль займається вилученням символів української державності, викоріненням української національної ідентичності. Росіяни намагаються повністю русифікувати освіту в окупованих містах, запроваджуючи власні стандарти, знищуючи українські бібліотеки, пам’ятки культури, музеї тощо.
Про небезпеку, яку несе так зване “патріотичне виховання” українських дітей з боку російських окупантів, говорить і Майкл Карпентер, посол США в ОБСЄ. У своїй промові до постійної ради він зазначив, що російська війна вкрала дитинство в української молоді. “Замість того, щоб мати можливість мріяти про своє майбутнє та готуватися до нього в мирі, українська молодь повинна навчитися виживати, розпізнаючи звуки сирен, ракет і пострілів”. Дипломат наголошує, що через бомбардування та обстріли збройних формувань російської федерації постраждали 2,5 тисячі навчальних закладів України, з них 289 повністю знищені. Американський дипломат констатує, що українські діти залишаються основною мішенню в зусиллях Росії придушення українського опору.
Російська кампанія з повної русифікації української системи освіти є частиною ширшого прагнення знищити нашу державність і викорінити національну ідентичність. Про це пише Олександр Панкєєв, науковий координатор і головний редактор Форуму українських студій Канадського інституту українських студій Альбертського університету.
“Школи, які знаходяться під контролем Росії, змушені прийняти кураторську програму Кремля, спрямовану на демонізацію України, одночасно переконуючи дітей вітати захоплення їхньої країни та прийняти російську національну ідентичність”, – зазначає Панкєєв.
Сьогодні Захід визнає, що справжньою метою війни Росії є не так звана “демілітаризація”, загроза з боку НАТО тощо, а бажання знищити українську ідентичність та русифікація дитячого населення. Саме тому підвищення якості освіти в умовах війни, а також турбота про кожну дитину – гарантія майбутніх перемог. Освітній процес як основа основ утвердження нації має відповідати духу української державності та культури. Освічена молодь, сильна армія, українська в усіх сферах – цитадель нашої ідентичності.