Одним із перших тестів при вступі в будь-який престижний іноземний ВНЗ буде тест на здатність нестандартного мислення. Коли тобі дають квадрат, кілька точок та ти маєш їх поєднати. Це неможливо зробити, якщо один з відрізків лінії не вийде за межі квадрату. Але жодна умова завдання не забороняє це зробити. Жодна, окрім наших внутрішніх уявних заборон.
Зараз ми так само стоїмо перед квадратом та намагаємось вирішити його стандартним кресленням. Дивуючись, чому виходить не так, як гадалось.
Візьмемо банальний приклад – будівництво фортифікацій. На щастя, тут ми пройшли стадію заперечення, майже перетнули межу прийняття та почали будувати. Дійсно почали та дійсно будувати. Але.
Якщо ви подивитесь на репортажі, то побачите солдата з лопатою замість екскаватора, інженерний прорив у вигляді розширення окопів та навіть трохи бетону. Одночасно ми почали якось формувати / реформувати / будувати інженерні підрозділи. Ок? Наче ок, але лінії квадрату прямо намальовані наскрізь.
Може час спробувати вийти за стандартні межі? Скористатись нашими недоліками в плюс?
Навколо ми бачимо будівництво. Дніпро, Тернопіль, Львів, Київ, Ужгород – все забудовується комерційним житлом. Це добре, але кому воно буде потрібно, якщо прийдуть росіяни? Еге ж. Кожен із будівельників на цих будівництвах перш за все зараз боїться … (правильна відповідь) мобілізації. Але його професійні навички максимально потрібні країні. А ще вони потрібні економіці. Це можна поєднати? Так. Жодного папірця, який це дозволяє або заперечує, не існує. Бо поки що ніхто про це так не думає.
Тому давайте ми для початку без мобілізації залучимо їх вахтовим методом для будівництва? Вони точно краще екскаватором викопають окоп за металурга / портовика / підприємця. Тиждень риє – тиждень вдома. З часом може він звикнеться та побачить, що армія не означає одразу смерть і сам піде в інженерне військо. Або виявиться, що для такого роду завдань це нам і не потрібно і можна обійтися гібридним підходом.
Бонусом, риючи поблизу від лінії фронту серед військових, будівельник почує правду не з телевізора або від політиків. А від військових. Правду про втрати, складність, обладнання. Але головне – правду про те, що мобілізація – не дорога в один кінець. Почує та перекаже далі.
Ситуація win-win.
Подібних рішень може бути багато. І буде більше за десяток по кожній проблемі. Головне не закритись «так не можна» просто тому, що так до того не було. А відкрити конкурс думок та рішень замість глухого кута безнадії.
Ми – одна з найкреативніших націй в світі. Офіційно. Тому чи нам дотримуватися правил, чи краще їх встановлювати?