Про українців у Польщі багато говориться після 2014 року. Російська агресія у Криму і на Донбасі зумовила першу міграційну хвилю, котра була більшою за попередні, але меншою за нинішню. Українці були всюди: працювали на різних роботах, тоді ще часто нелегально, були найбільшою групою іноземних студентів у польських університетах, траплялись у польських школах, українці були найбільшою групою іноземців, котрі здавали сертифікаційні іспити з польської мови як іноземної. Науковці вже тоді звертали увагу на своїх східних сусідів, але з певною дистанцією.
Важливою категорією було польське походження громадян України. Особам польського походження було легше – держава спростила легальність їх перебування та працевлаштування, що пришвидшувало мовну та культурну адаптацію. Вже тоді поляки почали відчувати різницю між російською і українською, «руськими» і українцями. Українці в очах поляків ставали окремим народом, хоча дослідження мовознавців з 2017 року показували, що російська залишалась важливою мовою, якою можна було б розмовляти з багатьма людьми. Проблема була і з культурною ідентичністю, адже згідно з дослідженнями з 2017 року тільки 67% вважали себе українцями, решта вибирала або подвійну національну приналежність або мала проблему з самоідентифікацією. У 2019 з’явились перші мовознавчі опрацювання присутності української мови у польському публічному просторі. Це питання залишалось актуальним ще у 2021 році і набуло розголосу навіть на засіданнях Ради польської мови.
Нова міграційна хвиля відмінна від попередньої і не тільки швидкім рішенням приїхати до Польщі. Домінуючою групою стали жінки, найчастіше з дітьми. Мігранти масово почали вивчати польську мову, а поляки – українську. Ще ніколи українська не мала такої популярності. Безумовно, це винятково початковий рівень і серед учнів були волонтери, вчителі, лікарі та симпатики української мови.
Прикріпити на одязі стрічку з українськими національними кольорами стало повсякденною практикою, з’явилась мода на українські вишиванки, багато поляків просили мене допомогти знайти постачальників. Присутність великої групи мігрантів не оминула увагою мовознавців. У квітні-липні 2022 року Інститут славістики Польської академії наук розпочав свої дослідження починаючи від анкетних досліджень. Участь у дослідженні взяли понад 1130 респондентів.
Крім українців мігрували громадяни інших країн, котрі до війни проживали в Україні. Здебільшого це білоруси і навіть росіяни. Хоча автори «руського мира» стверджують, що прийшли захищати російськомовних, аж 26% анкетованих вважають першою мовою російську, а 7% обрали дві перші мови – українську та російську. Тільки третина анкетованих, котрі вважають своєю першою мовою (у дослідження не використовувалось розмитого терміну «рідна мова») для спілкування обирають першу російську, а лише 15% анкетованих з першою російською вважають, що в Україні потрібно спілкуватися російською.
Російська агресія згуртувала українське суспільство не тільки в Україні, але і в Польщі. У порівнянні з 2017 роком збільшилась кількість тих, хто ідентифікує себе виключно українцем (тепер це понад 88%). Тепер це велика група іноземців, котрих добре розпізнають у Польщі як окремий народ з власною історією та культурою.