Такою метою, як стверджують підконтрольні Порошенку видання, є посада Президента України. А кроком до неї – крісло столичного міського голови.
Здавалося би, нічого вартого осуду у цих наполеонівських планах немає.
Політик Петро Порошенко досвідчений, працював і з Кучмою, і з Ющенком, в урядах Тимошенко і Азарова. І у нинішніх реаліях він розуміється, і посаду Київського мера використає для власної подальшої кар’єри "на повну". З його ж слів, він вигадає щось дуже цікаве для Києва (на питання Павла Шеремета в телепрограммі на ТВІ чи збудує Порошенко фонтан в Києві).
Тому і ведеться гра з лідерами опозиції, яких за будь-що намагаються переконати, що Порошенко – ідеальна кандидатура від усіх опонентів влади на посаду Київського мера, що Віталію Кличку мерське крісло задаром не потрібно, що будь-хто, хто ризикне втрутитися у конкуренцію між Порошенком і висуванцем влади Поповим буде лити воду на млин останнього. Взагалі, схема Порошенка грамотна і… недешева.
Не потрібно забувати, що Петро Олексійович має ще декілька козирів в рукаві, які він приберіг на початок виборчої кампанії. Наприклад 8 столичних vip-агітаторів, з числа народних депутатів, які обрались до Верховної Ради по м. Київ. Подейкують, що саме Порошенко фінансував вибори опозиційних кандидатів, в той чи інший спосіб. Для когось «купив» столичний округ, комусь ще й профінансував кампанію.
Зі стрункої схеми випадає один цікавий нюанс, на якому Петро Порошенко не дуже прагне акцентувати увагу – його загальноукраїнський рейтинг.
Так, за даними Соціологічної групи "Рейтинг", якби вибори Президента України відбувалися у лютому 2013 року, Петро Порошенко підтримали би аж 1,2% виборців.
Це менше, ніж Анатолія Гриценка (1,7%), який також розглядається як один з потенційних кандидатів від опозиції на посаду Київського міського голови, Сергія Тігіпка (1,5%) та майже стільки ж, скільки у Наталі Королевської (1,1%).
Близькість рейтингу двох останніх політиків до рейтингу Порошенка є дуже знаковою. Всі вони бізнесмени, тобто, перш за все, вміють рахувати – як відсотки, так і гроші.
Сергій Тігіпко йшов на президентські вибори 2010 року, чудово розуміючи, що у битві Тимошенко і Януковича нічого йому не світить, але, одержавши власні відсотки, почав торгуватися. І виторгував місце віце-прем’єра.
Королевській до результату Тігіпка було далеко (на виборах 2012 р.), тому й віддячили їй "всього на всього" місцем міністра соціальної політики.
Рейтинг у 1,2% за два роки до президентських виборів, і, фактично, за рік до початку виборчої кампанії, шанси Порошенка стати Главою України нівелює повністю. Отже, посада Київського міського голови йому потрібна, як і Тігіпку з Королевською , для одного – подальших торгів з владою.
Представник опозиції, який переможе на виборах столичного градоначальника майже гарантовано забезпечить перевагу власного колеги у Києві. На противагу цьому у колишнього міністра уряду Азарова Петра Порошенка залишається простір для політичного маневру.
І, без сумніву, він його використає.
На користь чинної влади.