Спецтема

​Експрес-тур Миронівкою або “Ви туристи? Їдьте краще в Богуслав”

Що робити в осінню пору? Їхати в Миронівку — місто, на вокзалі якого ночував влітку, щоб згадати літні подорожі!

Сама Миронівка знаходиться в Київській області, звідти навіть їздять електрички на Київ через Фастів або Кагарлик. Щоправда, їхати електричкою — задоволення сумнівне, адже в дорозі ви будете близько трьох годин з 27 хвилинною зупинкою по Фастову. Хоча моя подорож електричкою до Києва принесла мені задоволення: у вагоні було тепло і не смерділо, бабульки носили на продаж солодощі та пиріжки.

Фото: Александр Рудоманов

Село Миронівка засновано в першій половині XVII століття. Початок йому поклав хутір козака з Полтавщини Мирона Зеленого. Під час визвольних змагань Богдана Хмельницького, місцеві жителі воювали в загонах І. Богуна та М.Кривоноса. На початку липня 1648 р. Б. Хмельницький розташував біля Миронівки на березі Росави свій військовий табір. Під час Коліївщини в Миронівці проходила збройна боротьба проти польсько-шляхетського гніту. Весною 1768 р. через Миронівку в напрямку Фастова рухалися загони гайдамаків.

Це був короткий екскурс в історію міста. Старе місто, традиції, історії.. Мабуть багато історичних пам'яток розташовані в місті?

Та от і ні. Звичайне радянське провінційне містечко, яке статус міста отримало в 1968 році, а статус смт — в 1920 році. Місто є бальнеологічним курортом(тип курорту, де у якості основного лікувального чинника використовуються природні мінеральні води.) завдяки радоновій воді, але як курорт місто розвинуто дуже слабко.

В місті є дві цікаві споруди — це залізничний вокзал та недобуд у вигляді замку.

Фото: Александр Рудоманов

Мій маршрут до Миронівки починався в Жмеринці, де на вокзалі продають смачні вареники :) та і саме місто є крупною вузловою станцією. Вагон поїзда Львів-Маріуполь, який довозив мене до Миронівки, виявився трохи жахливим — непрацюючий кип'ятильник, не смачна гаряча вода в сусідньому вагоні, міжвагонні двері не закривались. Єдиний плюс — утеплені вагонні рами та тепло в вагоні. Звісно були безквиткові, як же без них :)

По приїзду на станцію Миронівка виходять з десяток людей, які ліниво розбрідаються по місту.

Дана станція була споруджена в 1876 р під час прокладання залізничної лінії Фастів— Миронівка —Знам'янка. Лінія Фастів-Миронівка однією з перших в Україні стала електрифікованою — у 1960 році. Під час Другої світової війни станцію було повністю зруйновано, а в 1953 року — збудовано за типовим проектом вокзалів, аналогічний вокзал є у Бердичеві.

Фото: Александр Рудоманов

Навпроти станції на постаменті застигнув танк ІС-3 — в пам'ять про Другу світову війну.

Фото: Александр Рудоманов

Маршрут подорожі по місту у мене був наполеонівський: залізничний вокзал — ринок — автовокзал—центр міста — “замок” — алея військових — вокзал. На все про все у мене було півтори години до денної електрички, тому і прийшлось гуляти містом в швидкому темпі. Ну що ж, пішли в місто!

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

На Миронівському привокзальному базарі продаються як продовольчі, так і не продовольчі товари. Сам критий ринок — доволі оригінальна споруда є ровесником вокзалу та побудований в 50х роках, розташований він між залізничним і автовокзалом.

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

Купивши на ринку сувенір у вигляді меду, я вийшов на вулицю Соборну та побачив автовокзал. Біля автовокзалу є ларьок, в якому можна і каву попити, і одяг підлатати. Зручно, правда?)

Фото: Александр Рудоманов

Сам автовокзал мені нагадує звичайну радянську архітектуру — прямокутна будівля в середині якої безліч контор: від секонхенду до роздруківки файлів.

Фото: Александр Рудоманов

Автовокзал трохи пустує - до відправлення були готові лише три мікроавтобуси з пасажирами.

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

По дорозі в центр міста розташовані типові радянські будівлі — від дитячих садочків:

Фото: Александр Рудоманов

До панельних хрущовок:

Фото: Александр Рудоманов

Так зароблені вікна можна побачити на війні — в Донецьку чи Горлівці. Цікаво, що змусило власників в мирній Миронівці так заробити свій балкон?

Фото: Александр Рудоманов

“Ви туристи?” - доганяє нас якийсь хлопець років з 26.

“Так”, - відповідаю я, готуючись до спроби якогось розводу від місцевих.

“Тут нічого цікавого немає. Їдьте краще в Богуслав — от там є на що дивитись” - переконує нас співбесідник і пєтляє собі далі.

Місто частково прикрашено бордами та сітілайтами про героїв Україно-Російської війни.

Фото: Александр Рудоманов

В центрі міста є дошка з героями Небесної сотні, щоправда фотографії на ній дуже сильно вигоріли:

Фото: Александр Рудоманов

Міська рада, нагадує та показує своїм виглядом, що в місті за 25 років не змінилось нічого, окрім прапора:

Фото: Александр Рудоманов

Поруч цікавіша будівля — податкова:

Фото: Александр Рудоманов

Навпроти міськради побудований великий супермаркет:

Фото: Александр Рудоманов

А поруч будується дитячий майданчик. Чи добудують його?

Фото: Александр Рудоманов

Вулиця Соборна — колишня Леніна, розкинута вздовж всього міста: від цукрового заводу до вокзалу та на ній розташовані всі основні споруди міста:

Фото: Александр Рудоманов

Біля Будинку культури розташовано пам'ятник жертвам Голодомору, біля якого зараз відбувається реконструкція:

Фото: Александр Рудоманов

За ним знаходиться Свято-Михайлівський Храм, котрий побудований в першій половині 1990 року:

Фото: Александр Рудоманов

Та великий дитячий майданчик на якому постійно граються діти:

Фото: Александр Рудоманов

В центрі міста знаходиться центральна дитяча бібліотека, навпроти якої до 2008 року стояв пам'ятник Леніну. На місці знесеного пам'ятника 17 вересня 2016 року, під час святкування Дня міста, відбулося урочисте відкриття пам'ятника засновнику Миронівки - козаку Мирону Зеленому.

Фото: Александр Рудоманов

Основна кількість містян користується мопедами, велосипедами та своїми ногами. Рідко коли побачиш маршрутки чи автобуси, котрі в основному їздять на пригородні напрямки.

Фото: Александр Рудоманов

Ще не зняли білборди з вітаннями до дня Незалежності як від Гаранта, так і біглого нині депутата Олександра Онищенка.

Фото: Александр Рудоманов

Майже всі ресторани та кафешки і забігайлівки, де можна перекусити — зачинені, фактично лише біля залізничного вокзалу та в супермаркеті продають хоч якусь їжу.

Фото: Александр Рудоманов

Нарешті підходжу до недобуду у вигляді замку. Місцеві жителі тут люблять назначати побачення та гуляти до ночі. Будівництво даної споруди - ”замку” почали в 1980х роках та планувалось використання споруди, як місця з атракціонами та для розваг дітей старшого віку.

Фото: Александр Рудоманов

Тут є все: і палац:

Фото: Александр Рудоманов

І вежі

Фото: Александр Рудоманов

І набережна, на який могли б пришвартовуватись кораблі:

Фото: Александр Рудоманов

І романтичний міст

Фото: Александр Рудоманов

Який правда є трохи в аварійному стані:

Фото: Александр Рудоманов

Засрані проходи сміттям:

Фото: Александр Рудоманов

Але це б не була Україна, якби споруди зберігались у гарному стані. Місцеві кажуть, що тут люблять збиратись підлітки та асоціальні елементи, котрі розпивають бухло та малюють фалоси на стінах. Чому у миронівчан така любов до цього символу — я не знаю, але реально майже всі фрески обмальовані фалосами.

Фото: Александр Рудоманов

Сам “замок” знаходиться на березі ставка, по середині якого є острівок:

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

І ще трошки “замку”: башні, купола та переходи:

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

Місто наче застигло в радянські часи — типова радянська архітектура і далеко не скрізь перейменовані вулиці.

Біля «замку» знаходиться сквер з декількома меморіалами та пам'ятниками.

Фото: Александр Рудоманов

Пам'ятники радянським героям:

Фото: Александр Рудоманов

Воїнам Афганістану:

Фото: Александр Рудоманов

Чорнобильцям:

Фото: Александр Рудоманов

Небесній сотні та бійцям АТО:

Фото: Александр Рудоманов

Годинник показує, що до електрички залишилось 50 хвилин, тому потрібно рушати назад, на вокзал!

Як я і казав, місто застигло в радянському союзі — навіть таблички не скрізь змінюються:

Фото: Александр Рудоманов

Незрозуміле антуражне рішення: каміння в сітці. Цікаво, що закладали в таке рішення архітектори?

Фото: Александр Рудоманов

Світ техніки, комп'ютери... Чи тачанки? Що ж побачать покупці, зайшовши до магазину?

Фото: Александр Рудоманов

Кому в Канів, кому по гроби:

Фото: Александр Рудоманов

Будинок Культури мене трохи вразив своїм розмахом:

Фото: Александр Рудоманов

Біля будинку культури також розташований пам'ятник “людина на лавці”:

Фото: Александр Рудоманов

Пам'ятник Мирону Зеленому вже зблизька:

Фото: Александр Рудоманов

Такі лавочки розташовані вздовж всієї вулиці Соборної, але блін. Я не бачу сенсу на них сидіти і відпочивати — на що дивитись, на машини, які їздять повз?

Фото: Александр Рудоманов

Суровий ларьок з гратами, цікаво в місті велика злочинність чи як?

Фото: Александр Рудоманов

І нарешті — знову вокзал, де в напрямку до Києва вже чекає електричка:

Фото: Александр Рудоманов

Трошки інтер'єру вокзалу:

Фото: Александр Рудоманов

Фото: Александр Рудоманов

Квитки куплені, тепер і в дорогу додому!

Фото: Александр Рудоманов

Любіть Україну та подорожуйте залізницею!

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter