Я ще 5 червня, одразу після голосування, виступив із заявою, в якій заявив про існування змови між владою і так званою об'єднаною опозицією проти української мови. Приводом для такої моєї заяви стали дії, правильніше бездіяльність "опозиційних вождів" Яценюка і Кожем'якіна. Вони АБСОЛЮТНО СПОКІЙНО стояли безпосередньо біля парламентської трибуни, НЕЗВОРУШНО спостерігаючи за маніпуляціями Литвина.
Таке враження, що вони спеціально маячили біля трибуни, щоб бува хтось із буйних опозиціонерів у порушення досягнутих домовленостей не спробував завадити Литвину провести результативне голосування. Коли ще до голосування я побачив, чи точніше, на підсвідомості зрозумів, що "опозиційні вожді" підіграють регіоналам, я спитав Івана Кириленка, який стояв поряд: "Чого ви нічого не робите?". Він мені відповів: "Тихіше, не кричи, вони знають, що роблять". Під "вони" Іван Григорович мав Яценюка і Кожем'якіна. Тоді я кинувся до цих "вождів" з криками "Хлопці, чого стоїте, робіть щось, давайте команду блокувати". "Хлопці" зробили вигляд, що незрозуміли, що відбувається. Яценюк у награному розпачі підняв руки до неба, а Кожем'якін грав роль (як на мене, погано) розгубленого і обдуреного Литвином.
До речі, така невеличка, але промовиста деталь: Андрія Парубія, який попереднього разу зірвав голосування по мовному законопроекту, Кожем'якін завбачливо відправив у дальній сектор залу, до тушок. За легендою Парубій разом із іншими депутатами мав повисмикувати 30 карток для голосування. У реальному житті на тушок кинувся один Парубій, інші опозиціонери відсторонено спостерігали за тим, як його стримували регіонали.
І наостанок. Заяви Литвина про змову з регіоналами проти мови не спростували ні Яценюк з Мартиненком, ні Кожем'якін. Як відомо, все таємне колись стане явним, тож упевнений, що невдовзі вся країна таки дізнається, за що "опозиціонери" зрадили мову, громадян і Україну.