Звертаю увагу на той факт, що коли Москва поставила питання про будівництво Чорнобилської АЕС поблизу Києва, то стараннями сина – Віталія Шелеста, українського науковця і фактичного керівника Інституту теоретичної фізики, очільник Української Радянської Соціалістичної Республіки Петро Шелест виявився проти будівництва і в решті-решт не дав своєї згоди на спорудження станції у такому вигляді під Києвом.
Невдовзі обидва Шелести поплатилися своїми посадами за непокору радянській владі. Старший Петро – посадою Першого секретаря КПУ, а син – Віталій – фактичного керівника Інституту теоретичної фізики.
Петра Юхимовича Шелеста перевели в Москву, а на його місце призначили товариша Щербицького, через якого радянська система і протиснула Чорнобиль.
Обіймаючи ту або іншу посаду, людина інколи приймає або не приймає ті чи інші управлінські рішення, які в решті-решт можуть коштувати здоров’я або й життя цілій країні. Я волів би мати керівниками України свідомих професійних людей, яким би вистачило прозорливості бачити на багато років уперед. Аби уникнути доленосних помилок. Керівників, які б ціною власних кар’єр, а то й життів, змогли б урятувати країну від екологічних катаклізмів.
Та повернімося до Чорнобиля. Коли СРСР розвалився, Україна залишилася сам на сам із наслідками катастрофи.
Сьогодні, як і у випадку з будівництвом ЧАЕС, Президент України підтримує видобуток сланцевого газу на теренах країни. Але ж Україна не має технологій, а головне - фахівців, які б доступною мовою розповіли громадськості про переваги та/або небезпеки сланцевого газу і могли б контролювати безпечність процесів.
Тож постає цілком природнє запитання-побоювання. Чи не повторюється Чорнобильська Історія?