Відтак хотілося б знову, в черговий раз, зосередити увагу на тому, що ж означає «повне виконання Мінськ-2», на без альтернативності якого наполягає Порошенко та «Західні партнери».Отже, виконання Мінськ-2 має декілька напрямків:
1) Відведення важкого озброєння та встановлення режиму тиші;
2) Проведення місцевих виборів на територіях, які не підконтрольні Україні;
3) Відновлення Україною контролю над кордоном, подальша українська інтеграція окремих районів Донецької та Луганської областей.
1) Відведення важкого озброєння та встановлення режиму тиші:
має початись на другий день після припинення вогню і закінчитись упродовж 14 днів. Фактичною датою припинення вогню можна вважати 30 вересня 2015 року - це день наступний за днем парафування угоди про відведення озброєнь. Відповідно, озброєння мали бути відведенні до 14 жовтня, що не відбулося. Водночас, від дня відведення озброєнь мав початись другий етап.
Відведення озброєнь має два наслідки:
- початок етапу обміну заручників та осіб, що незаконно утримуються, який має завершитись не пізніше, ніж на п’ятий день після відведення (п.6)
- етап визначення модальностей майбутніх виборів на території, яка фактично не підконтрольна Києву (п.4);
Незалежно від відведення озброєнь, на Україну покладенні наступні обов’язки:
- не пізніше 30 днів з моменту підписання Комплексу мір Верховна Рада України зобов’язана прийняти Постанову щодо визначення територій, на які поширюється Закон України «Про особливий порядок…» (абз.2 ч.4);
- до кінця 2015 року провести Конституційну реформу щодо децентралізації (з врахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей (п.9);
2) Проведення місцевих виборів та територіях, які не підконтрольні Україні:
Вибори в окремих районах можуть бути проведені тільки на підставі окремого Закону України, який би врегулював порядок проведення таких виборів на території ОРДЛО та ПІСЛЯ проведення Конституційної реформи в частині децентралізації «із врахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей».
Необхідна правова база в Україні вже є і представлена Законом України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» і, відповідно до примітки №1 пункту 11 Комплексних мір по виконанню Мінських домовленостей, передбачається:
- недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб - учасників подій на території Донецької, Луганської областей (ст.3 Закону). Зверніть увагу від БУДЬ-ЯКОГО кримінального переслідування. Будь-які посилання на тяжкість злочинів відсутні;
- мовне самовизначення (ст.4 Закону);
- участь органів місцевого самоврядування в призначенні прокурорів та суддів (ст.5 Закону)
- створення загонів народної міліції (ст.9 Закону);
- право місцевих органів місцевого самоврядування окремих районів Донецької та Луганської областей укладати договори з Кабінетом Міністрів України (ст. 6);
- транскордонне співробітництво ОРДЛО з Російською Федерацією (ст.8 Закону);
3) Відновлення Україною контролю над кордоном, та подальша українська інтеграція окремих районів Донецької та Луганської областей.
Відновлення контролю за кордоном:
Відновлення контролю над кордоном залежить від проведення місцевих виборів в «окремих районах», які мають пройти тільки ПІСЛЯ проведення Конституційної реформи в частині децентралізації «із врахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей областей», яка включає в себе, відповідно до п.11, прийняття постійного законодавства щодо ОРДЛО (докладніше вже було зазначено вище) та за погодженням із адміністрацією ДНР/ЛНР.
У той же час, відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» місцеві органи самоврядування ОРДЛО отримають передбачені Законом повноваження тільки після виведення усіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України (ч.4 Перехідних положень).
Відповідно,українська сторона пропонує наступну логіку подій:
1) Конституційна реформа в частині децентралізації із закріпленням особливого порядку здійснення місцевого самоврядування ОРДЛО;
2) місцеві вибори в ОРДЛО;
3) виведення військ та незаконних збройних формувань;
4) вступ у силу ст. 2-9 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», де визначена «особливість» цих територій;
5) відновлення Україною повного контролю над кордоном.
ДНР/ЛНР через не чіткість формулювань п. 9 Комплексних мір бачать таку логіку:
1) Конституційна реформа в частині децентралізації з закріпленням особливого порядку здійснення місцевого самоврядування ОРДЛО;
2) прийняття Закону України по врегулюванню процедури проведення виборів на території ОРДЛО;
3) вступ у силу ст. 2-9 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», де визначена «особливість» цих територій;
4) місцеві вибори в ОРДЛО;
5) виведення військ та незаконних збройних формувань;
6) відновлення Україною повного контролю над кордоном.
Думаю, головним зараз, окрім Конституційної реформи, для РФ та адміністрації ОРДЛО, є прийняття окремого Закону України, яким би врегульовувався порядок проведення виборів на не підконтрольних Україні територіях, і обов’язковою нормою в якому біло б внесення змін до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» в частині амністії всіх осіб - учасників подій на території Донецької, Луганської областей, безпосередньо до виборів.
Питання ж відновлення контролю над кордоном буде винесена за скобки, і навряд чи Україна зможе відновити його у середньостроковій перспективі.
Проблема Мінських домовленостей лежить тільки в одній площині. У формуванні бачення української влади, виконувати чи не виконувати їх, тому що ті симулякри, які зараз намагається створити влада шляхом не зрозумілих інтерпретацій та перекручувань тексту Комплексних мір, оплачується життями українців.