ГоловнаБлогиБлог Наталії Алюшиної

Психологія війни. Як знайти сили і не втратити здоровий глузд

Війна є надзвичайним психологічним подразником для людини та суспільства. Ми не маємо природного імунітету, здатного захистити від стресу, що спричиняють бойові дії. Втім, існують правила і практики, які дозволяють навчитися спокійніше сприймати ситуацію. І цим зберегти фізичне здоров’я та душевну рівновагу. Своє, і тих, хто перебуває поруч.

Фото: EPA/UPG

Війна спричиняє тривалу стресову ситуацію. Призвичаїтися до неї можна шляхом акцентованих соціальних комунікацій. На усіх рівнях та в усіх середовищах: серед людей, в установах чи організаціях. Підтримуюче спілкування знижує стресовий поріг і мотивує жити повноцінно. Це правило актуальне у мирний та воєнний час.  

За час, що займаюся психологічними тренінгами, HR-практикою і сферою державного управління, сформувала низку правил з формування дієвої комунікації. Насамперед для будь-якої спільноти важливо мати мету і спільне бачення, як її досягти. Комунікація має бути доступною, а її меседжі – достовірними і змістовними.  

Дієвість інформаційних каналів можна перевірити на прикладі будь-якого державного відомства чи приватної компанії. Ключова умова – відкритість для усієї спільноти. Ідеться про доступність порталів, телеграм-каналів, електронних розсилок, дайджестів. Їхня вага зростатиме, якщо люди цікавляться ними і відчувають до них певний рівень довіри.

За умови позитивних відповідей на ці маркери, варто оцінити ще й змістовний рівень комунікації. Її основа – увага і людяність. Людиноцентричність – «must have» для держслужбовців. Люди завжди на першому місці – їхнє життя, безпека і здоров'я. Цінна не лише матеріальна, але й моральна підтримка.

Будь-яка корисна й достовірна інформація робить людей більш захищеними. Це можуть бути повідомлення про номери телефонів і координати надзвичайних служб, контакти волонтерських центрів, логістичні плани щодо місць зберігання продуктів харчування, води та ліків, поради з відновлення фізичного здоров’я і психологічної рівноваги. Циркуляція такої інформації у соціальних комунікаціях зміцнює психологічну стабільність спільноти, напрацьовує імунітет від паніки й фейків.

В умовах воєнного стану важливо підтримувати внутрішню комунікацію у команді – незалежно від того, продовжують люди працювати, чи роботу призупинено. Регулярне спілкування дозволяє команді впоратися із стресом, отримати відчуття впевненості. Для кращого розуміння настроїв працівників важливий зворотній зв’язок. Із цією метою у НАДС ми, приміром, організували щоденні спільні онлайн наради, а впродовж дня – вузькі zoom-зустрічі з окремих питань.

Відвертість – передумова якісної комунікації. Психологічна витривалість колективу зумовлена його емоційною рівновагою. Необхідно підтримувати людей, пояснювати їм складні питання, окреслювати подальші кроки. Варто говорити з командою про непрості моменти із розумінням реального стану справ. Так люди коректно плануватимуть подальші кроки і власну фінансову спроможність. Слід проговорювати всі сценарії розвитку подій – оптимістичні та не дуже. Приміром, в умовах воєнного стану держслужбовцям суттєво скоротили заробітні плати. Подекуди виходить менше законодавчо встановленої «мінімалки».

Потрібно помічати тих, хто з певних причин лишився поза увагою колективу, і, можливо, очікує співчуття, підтримки або заохочення. Невизначеність часто викликає у людини страх, смуток чи тривогу. Або навпаки – ейфорію від уявних чи реальних здобутків. Цього варто уникати і пояснювати людям те, що вони хибно чи некоректно розуміють. 

Війна – час відповідального лідерства. Комунікація дозволяє найбільш активним учасникам залучати спільноту до генерації загальних рішень. Ідеться про поточні і стратегічні плани, пріоритети розвитку для підрозділу чи усього відомства. Усе це гуртує до спільних дій і зменшує імовірність панічно-депресивних настроїв. Адже кожен відчуває причетність до загальної справи.

Сильні колективи об’єднані цінностями. В умовах війни це – відповідальність, доброчесність, результативність, командний дух. Ці чесноти спонукають іти вперед і досягати мети. Важливо об’єднувати людей навколо добрих справ. Приміром, волонтерських проектів чи благодійних ініціатив. Це надихає і додає сил.

І, зрештою, головне правило підтримуючої комунікації – лишатися оптимістами. Позитивне мислення мотивує співробітників. Безумовно, не варто забувати про вдячність. Завжди, і особливо зараз, важливо дякувати людям за віддану працю. Подяка – ключовий елемент зацікавленості й залучення. В умовах війни люди, які забезпечують стабільність державного апарату і керованість країни, на це точно заслуговують.

Наталія Алюшина Наталія Алюшина , Голова Національного агентства України з питань державної служби
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram