Для чого нам «громадські прокурори»?

Нещодавно Верховна Рада ухвалила у першому читанні доволі сумнівний законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами», який вже піддали нищівний критиці відомі українські вчені-правники та експерти. Мета закону, безумовно, заслуговує схвалення. Адже, не зважаючи на заявлений керівництвом держави курс на тотальну боротьбу із корупцією, поки що бачимо викриття подібних злочинів здебільшого в журналістських розслідуваннях. Проте засоби, які пропонують добродії-законодавці запровадити у кримінальному процесі, викликають у фахівців юриспруденції щире здивування і навіть острах за безпеку держави.

Фото: Макс Левин

У проекті закону йдеться про запровадження нового інституту громадських обвинувачів, які будуть наділені функціями слідчих і прокурорів при розслідуванні корупційних злочинів та розгляді таких кримінальних проваджень у суді. У тексті закону вказується, що кримінальним провадженням у формі громадського обвинувачення є провадження, яке розпочинається слідчим, прокурором на підставі заяви, повідомлення особи щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою), статтею 370 (провокація підкупу) Кримінального кодексу України, та відповідної заяви вказаної особи про проведення кримінального провадження у формі громадського обвинувачення.

Громадським обвинувачем може бути будь-яка фізична або юридична особа, яка безпосередньо потерпіла від кримінального правопорушення, або якій стало відомо про вчинення щодо інших осіб вказаних кримінальних правопорушень, та яка подала слідчому, прокурору відповідну заяву. Громадським обвинувачем може бути навіть громадське об’єднання.

Громадський обвинувач наділяється правом: подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; заявляти відводи та клопотання; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом; знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого кримінального правопорушення; застосовувати з додержанням вимог цього Кодексу технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь; брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях. Навіть вимагати складання і затвердження обвинувального акту та звернення з цим обвинувальним актом до суду та підтримувати обвинувачення в суді поряд із прокурором та незалежно від згоди потерпілого або відмовлятися від підтримання обвинувачення.

Фактично йдеться про створення такого собі громадсько-приватного прокурора без жодних встановлених критеріїв щодо освіти та кваліфікації, наявності чи відсутності судимостей, віку, партійної приналежності, тощо.

Головне юридичне управління Верховної Ради України у своєму експертному висновку каменя на камені не залишила від цього сумнівного закону, слушно зауваживши, що аналіз запропонованих змін дає підстави стверджувати, що вони не ґрунтуються на вимогах Конституції України, не узгоджуються з чинним законодавством України, а також не відповідають міжнародним стандартам та не враховують практики Європейського Суду з прав людини.

Насамперед, парламентські експерти зазначили, що згідно статті 3 Конституції України обов’язок держави щодо здійснення правоохоронної функції не можна перекладати на громадянина, в тому числі у питаннях розкриття злочину та притягнення винної особи до відповідальності. Саме тому поточним антикорупційним законодавством передбачено право участі громадськості і окремого громадянина у запобіганні корупції, з яким кореспондуються відповідні обов’язки уповноважених суб’єктів.

Крім того, під час розробки законопроекту законотворці не врахували суттєве оновлення антикорупційного законодавства, а саме - ухвалення нових законів «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання корупції», а також зміни до КПК України в частині повноважень Державного бюро розслідування. Взагалі не зрозуміло, яким чином діяльність громадських обвинувачів буде узгоджуватись із роботою Національного антикорупційного бюро та інших правоохоронних органів. Звичайно нічого поганого нема у допомозі громадськості благородній справі боротьби з корупцією, яка на сьогоднішній день дійсно створює загрозу національній безпеці, але в жодному разі не можна перекладати правоохоронну функцію на непідготовлених громадян та створювати неоране поле для різного роду зловживань.

Як слушно зауважили парламентські фахівці у своєму висновку, загалом, пропозиції щодо громадських обвинувачів створюють можливості для масових недобросовісних звинувачень суддів і посадових осіб відповідних державних органів та їх шантажу. Отже, запровадження такого «специфічного закону» може не допомогти, а навпаки - паралізувати роботу органів слідства і суду і поставити правоохоронців у пряму залежність від примх «вуличного прокурора», який може відробляти замовлення олігархів чи переслідувати власні інтереси, відмінні від державницької позиції. 

Микола Голомша Микола Голомша , Голова політичної партії "Патріот"
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter