На бізнес-форумі, що проходив 1 грудня, Петро Порошенко говорив про потребу у започаткуванні ще однієї бойової одиниці. «Зараз ми шліфуємо інший законопроект – про Національне бюро фінансової безпеки України. Бюро відлучить від впливу на економіку та бізнес і ГПУ, і СБУ, і НАБУ, і МВС, – не кажучи вже про податкову чи то поліцію», – зазначив глава держави. На жаль, Петро Олексійович не розуміє, що на даному етапі створенням ще однієї ерзац-структури вже жодним чином не підсолодити те негативне враження, яке склалося про президентську вертикаль на Заході. В контексті всіх «багів», на які прямо та недвозначно було вказано Україні, можна згадати і заяву речниці Європейської служби зовнішніх дій Майї Косьянчич, котра у вівторок заявила про неприпустимість втручання ГПУ в роботу НАБУ. «Публічне розкриття Генеральною прокуратурою деталей розслідування фактів корупції суттєво послаблює можливості Національного антикорупційного бюро проводити ефективні розслідування, а також підриває віру людей у можливість ефективної протидії корупції», – підкреслила Косьянчич.
Другий сигнал попередження надійшов від Держдепу США, що також поширив свою відозву. А відозва ця містила цитату з висловлювань держсекретаря Рекса Тіллерсона, а саме – його жорстку констатацію того, що «немає сенсу боротися за тіло України на Донбасі, якщо її душа буде втрачена в корупції». «Відображаючи волю народу України, США закликають усі гілки української влади діяти разом для того, щоб знищити корупцію у всіх державних сферах. Знищення корупції – це ключ до досягнення стабільності, безпеки, процвітання для українців», – наголосили в Державному департаменті США.
Заява Держдепу була оприлюднена 4 грудня, а вже 6-го її наздогнала надзвичайно різка авторська колонка Леоніда Бершидського на сайті агентства Блумберг. Останній акорд цього опусу можна трактувати як завгодно широко – аж до прямого заклику повторити «на біс» для Порошенка долю Януковича. Власне, авторська колонка на те й зветься авторською, щоб ретранслювати суб’єктивні міркування певної персони, проте не слід забувати, що автор тексту – не просто один з колумністів, ім’я котрим –легіон.
Колишній засновник російського ділового видання Slon.ru, екс-консультант журналу «Фокус» та екс-редактор порталу Forbes.UA – Леонід Бершидський належить до медійників тієї вагової категорії, чиї слова є ключем до розумінням багатьох процесів, настроїв чи намірів, що визрівають за лаштунками світової політики. Простіше кажучи, цей колумніст не просто тішить власне публіцистичне его в одній з найповажніших західних агенцій, він одягає в слова те, про що думають найвпливовіші інституції світу. Інколи ці слова звучать як піратська «чорна мітка» для тих, кому вони адресовані. Нині схоже на те, що «чорну мітку» отримав Петро Порошенко.
Все, починаючи від заголовку статті («Захід підтримує не ту людину в Україні» – The West Backed the Wrong Man in Ukraine) і до розвитку основних тез, мало б змусити Петра Порошенка здригнутися у поганому передчутті. Судячи з усього, до написання матеріалу Бершидського підштовхнули події довкола Саакашвілі, оскільки останній згаданий в публікації як унаочнення жорстокості президента Порошенка, але все ж Міхо у цьому наративі – другорядний персонаж. Головний же герой – все та ж неперевершена українська корупція.
І хоч знаменитий нарис Бершидського прочитали вже, мабуть, усі, не процитувати звідти бодай кілька абзаців є неможливим. Отож, мова йде про те, що Порошенко спочатку виглядав більш відкритим до решти світу, ніж його попередник, повалений президент Віктор Янукович, і говорив гарною англійською мовою. Він і його перший прем'єр-міністр Арсеній Яценюк знали, що хотів почути державний департамент США. Після української революції США, а разом з ним і ЄС, підтримали Порошенка і Яценюка в якості наступних лідерів України.
Ті, в свою чергу, виграли вибори і стали прозахідними політиками, які повинні були привести Україну в Європу. Але їх наміри виявилися більш корисливими, пише видання. Бо у той час, коли Україна життєво потребувала грошей від Заходу, Порошенко і його політичні союзники виконували необхідні для цього умови. Зокрема, створили НАБУ і започаткували посади антикорупційного прокурора. У той же час генеральний прокурор Юрій Луценко, близький союзник Порошенко, почав відкриту війну проти НАБУ. Однак США виступили із заявою, в якому засуджувався «зрив розслідування корупції на високому рівні, арешт чиновників з Національного антикорупційного бюро України і захоплення секретних документів НАБУ».
Як повів себе у цій ситуації президент Порошенко? Річ у тім, пише Бершидський, що лідер України сам собі виписав індульгенцію. Порошенко явно дійшов висновку, що він не втратить західну політичну підтримку, доки займає антиросійську позицію. До тих пір, поки західні лідери вважають Україну оплотом проти Росії, він може діяти всередині країни як будь-який інший український політик старої школи, для котрого межі між владою, грошима та насильством розмиті. (Далі у колонці – в якості ілюстрації останньої тези – якраз і згадуються ексцеси довкола Саакашвілі).
На даний момент навіть найгучніші західні прихильники післяреволюційного українського уряду зрозуміли, що з Порошенком щось не так, веде далі Бершидський. «Схоже, що президент Порошенко відмовився від боротьби з корупцією, від будь-яких амбіцій на економічне зростання, фінансування ЄС чи МВФ», – цитує Бершидський економіста Андерса Аслунда. «Ніякий дружній тиск на нього не діє. Якщо українці струсять з себе апатію і зроблять з Порошенком те саме, що і з Януковичем (інакше той піде на перевибори у 2019 році), такої помилки повторено не буде», – попереджає автор.
Схоже на те, що, згадаючи алюзії Тіллерсона на біблійне трактування пріоритету душі над тілом, на Заході згадали також й Євангеліє від Матвія, котре пропонує краще позбутися частини тіла, аніж усе його спровадити до пекла. Якщо таким тілом є Україна, то частиною його (чи навіть частинкою) виступає президент Порошенко. Позбутися його у той чи інший спосіб дорівнює, на думку Бершидського, уникненню помилки (this mistake shouldn't be repeated). Чи означає це остаточне підписання вироку для Петра Порошенка? Поки що це лише приміряння на нього певної ситуації, моделювання подій, котрі можуть ніколи не стати реальністю. Але й така примірка не віщує для протагоніста нічого доброго.