Тож Музей із ентузіазмом долучився до відзначення «Року Данте» – 700-ї річниці пам’яті великого Данте Аліґ’єрі. Для нас стало честю прийняти ініціативу Італійського культурного інституту в Києві, і стати співорганізаторами виставки «Пісня за піснею. Сто малюнків Джованні Томмазі Ферроні за мотивами «Божественної комедії».
«Божественна комедія» Данте, якого називають батьком італійської мови, – це істинно світовий феномен. Не дивно, що її перекладено безліч разів різними мовами, і зокрема двічі – українською: Євгеном Дроб’язко (1976) та Максимом Стріхою (2013 – 2015). Поема багато століть надихала митців, до інтерпретації дантівських образів зверталися Сандро Боттічеллі, Гайнріх Фюслі, Вільям Блейк, Ежен Делакруа, Огюст Роден і передусім Гюстав Доре. Долучилися до цього переліку й українські майстри: Олександр Ройтбурд виконав ілюстрації до розділу «Пекло».
Томмазі Ферроні – сучасний італійський митець, який у своїй творчості наслідує художні традиції італійського Відродження та Бароко. Він став одним із небагатьох майстрів, що наважилися інтерпретувати кожну зі ста пісень «Божественної комедії». Всі сто малюнків представлені на виставці, а також, у вигляді літографій, увійшли до розкішного видання поеми, показаного у вітринах поряд.
Експозиція побудована трьома великими блоками, відповідно до розділів поеми: «Пекло», «Чистилище», «Рай». Кожен блок фланкований терцинами з «Комедії» – цитатами італійською та українською мовами. Таким чином, як Данте, супроводжуваний Вергілієм, подорожує позаземними світами, так само і глядач відтворює цей шлях, переходячи від одного твору до іншого.
Особисто мій улюблений аркуш – «Посол небес розчиняє браму міста Діте» (Пекло. Пісня дев’ята). Джованні Ферроні буквально слідує тексту «Божественної комедії», і зображує ангела, який відчиняє браму та проганяє пекельні сили, аби герої могли продовжити свій шлях. Місто Діте – це частина нижнього Пекла, оточена Стігійським болотом та фортечним муром. В інтерпретації Ферроні вхід до міста нагадує портали барокових палаццо, а крилатий посланець небес схожий на ангелів з фламандських гравюр, що надихали греко-італійських іконописців.
Малюнки Дж. Ферроні виконані ніби в класичній техніці «трьох олівців», де три кольори отримані завдяки трьом видам крейди. Втім, сучасний митець створив таке враження у свій авторський спосіб, обравши дещо інший набір матеріалів: він замінив білу крейду темперою, чорну – вугіллям, а також користувався сепією. Поряд із сухими грифелями, Джованні Ферроні працював пензлем та пером.
Вугілля – стрижень без оправи або м’який карбоновий олівець, зроблений із випаленої деревини. Такий матеріал дає можливість розтушовки або розмиття пензлем, тканиною чи ватним тампоном. Вугілля було основною складовою малюнків на стінах печер – ще за доісторичних часів.
Сангіна (від лат. «sanguis» – кров) – товстий олівець без оправи, зроблений з білої глини із червонуватим пігментом – окислом заліза. Техніка малюнку сангіною відома від часів Відродження.
Темпера (від лат. «temperare» – змішувати) – фарба на основі яєчного жовтка та білка, розбавлених водою та поєднаних із пігментом. Історія вжитку темперних фарб має понад 3 тисячі років.
Сепія (від грецьк. «σηπία» – каракатиця) – світло-коричневий порошковий пігмент. Натуральну сепію виготовляють із висушеного чорнильного мішка морських молюсків – каракатиці або кальмара. Цей пігмент від 18 століття використовували для малюнків пензлем або пером.
Серія Дж. Ферроні виконана на високоякісному бавовняному папері «Roma» знаменитої італійської фірми «Fabriano». Тираж цих ста аркушів є унікальним та створений спеціально для автора. Паперове виробництво у італійському місті Фабріано (регіон Марке) було започатковане ще у другій половині 13 століття. Саме там винайшли технологію нанесення водяних знаків – філіграні. На кожному з аркушів, використаних Ферроні, є такий знак. Це овал із зображенням Капітолійської вовчиці та написом «ROMA». Папір з Фабріано став еталоном якості на багато століть, його використовували славетні художники, зокрема, Мікеланджело, Рафаель, Франсіско Гойя.
Виставка «Пісня за піснею» стала однією з найважливіших подій цього року для Музею Ханенків. Саме з нашого Музею, який зберігає найбільшу та найціннішу в Україні колекцію творів світового мистецтва, і зокрема шедеври італійського Відродження, вона розпочала свою подорож Європою та світом.
Авторка: Анастасія Мацело, співкураторка проєкту "Пісня за піснею", Завідувачка відділу досліджень західноєвропейського мистецтва.