Всього у Києві - 201 бювет. На балансі Київводфонду перебуває 187 бюветів, з них – лише 145 працюючих, але ця цифра постійно змінюється через ремонти, інші технічні причини або збій у фінансуванні. Найбільша кількість свердловин в Дніпровському районі (27 бюветів), найменша − у Печерському (9 бюветів).
Думки експертів з приводу якості такої води, на яку покладаються кияни, стурбовані власним здоров’ям, різняться: одні говорять, що така вода – найкраща. Через глибину залягання така вода захищена від хімічного та мікробіологічного забруднення і по суті є природною, відтак не потребує ніякого подальшої хімічного втручання.
Інші експерти говорять, що така вода – найгірша, вказуючи на понаднормовий вміст заліза та марганцю або сірководень, які надають характерний запах і навіть жовтуватий колір бюветній воді та шкодять здоров’ю. Водночас, контроль якості води, регулярність та повнота відповідних аналізів викликають сумніви в обох сторін, так само як і якість очисного обладнання. Наприклад, лише оновлення фільтрів допомагає зменшити рівень заліза у воді до встановленої норми, але така робота у Києві проводиться не системно.
Розібратися, чи споживання такої води є самообманом, чи вона справді чиста і більш якісна, а також – як використовуються бюджетні кошти на утримання бюветів, спробувала Громадська рада при Київській міській адміністрації.
Отже, в цілому, бюджетом 2013 року передбачено майже 19 мільйонів на утримання, капітальний ремонт та погашення минулорічних боргів, але профінансовано до 18 червня лише 17,9% від запланованих видатків. Левова частка витрачена якраз на погашення боргів.
Відповідь міської адміністрації на наш запит посилила сумніви у системному контролі якості води. Так, у листі КМДА стверджується, що контроль якості здійснює центральна лабораторія Департаменту експлуатації водопровідного господарства «Київводоканалу». Така робота за договором з утримувачами бюветів і має проводитися кожний квартал або за потребою – позачергово. Водночас, Київський лабораторний центр Держсанепідслужби має здійснювати санітарно-епідеміологічний нагляд відповідно до санітарного законодавства України, як поточно, так і в позачерговому порядку. З юридичної точки зору модальність таких формулювань говорить про те, що це обов’язок відповідних органів. Але як це виглядає насправді? Адже, за правилами, біля кожного бювету має стояти табличка з результатами останніх аналізів води. Чому їх майже немає? Чи говорить їхня відсутність про те, що такі аналізи не проводяться регулярно, як, наприклад, водопровідна вода, яку перевіряють кожен тиждень? І що значить проводиться позачергово? Хто має ініціювати таку позапланову перевірку води? Громадяни мали б знати інформацію з табличок, а без них мусять здогадуватися про погіршення води лише на смак, каламутні, осади і таке інше.
У разі погіршення якості води бювет мають закривати для промивки та хлорування свердловин, роз’яснили у КМДА. Якщо позитивного результату такі дії не дали, то за рішенням балансоутримувача, на бюветі мають встановити системи доочистки води та системи знезараження. Зараз у місті встановлено лише 35 систем комплексної доочистки та 46 ультрафіолетових ламп, які знезаражують воду.
Кияни мають право знати про те, наскільки безпечна бюветна вода. Якщо екологи та інші фахівці кажуть про те, що ця вода справді краща за водопровідну, то нам, жителям міста, важливо отримати доступ до інформації про склад цієї води.
Важливість води у нашому житті спонукає нас до більш прискіпливого ставлення до цієї теми. Тому найближчим часом Громадська рада при КМДА проведе незалежний громадський моніторинг цієї проблеми, і його результати будуть не тільки направлені керівництву міської адміністрації, а й оприлюднені серед жителів столиці.