Ті, хто не має відношення до проблеми трансфертного ціноутворення, можуть почати читати цей матеріал з другої частини. Там мова йде про те, що не можна заздрити наступним поколінням підприємців за те, що в них буде кращий Податковий кодекс. Що стосується трансферного ціноутворення, то практично з усіх спірних питань, що виникли між членами Комітету Верховної Ради, фахівцями Міністерства фінансів України та ДФСУ, вдалося досягти компромісу.
По-перше, представники Державної фіскальної служби України погодились із тим, що нерезиденти, які не сплачують податок на прибуток, або які звільнені від сплати такого податку, не зобов’язані міжнародними договорами надавати таку інформацію своїм контрагентам. Тому, покладання відповідальності в законопроекті на резидентів України за відображення в звітності про контрольовані операції господарських операцій, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), або які звільнені від сплати такого податку, є завищеною вимогою, виконати яку платники податку на прибуток в Україні не в змозі.
Було запропоновано компромісну норму, а саме: покласти обов’язок по визначенню груп нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок) на Кабінет Міністрів України.
По-друге, в новому пункті 39.3.2.9. статті 39 Законопроекту № 5368 із переліку умов, які повинні одночасно дотримуватися для можливості використання інформації про зіставних юридичних осіб для розрахунку фінансових показників, зазначених у пункті 39.3.2.5. статті 39 ПКУ, пропонується виключити підпункт 2). Цей підпункт забороняє використовувати у якості зіставної юридичної особи юридичну особу, сукупна величина чистих активів якої є негативною за даними бухгалтерської (фінансової) звітності за останній звітній період або останній із звітних періодів, які використовуються для розрахунку фінансових показників.
Такий підхід значно звужує відбір зіставних юридичних осіб, та є невиправданим, оскільки існує багато підприємств, які в короткотерміновий період мають негативну величину чистих активів, але валова рентабельність собівартості, наприклад, має позитивну величину та може порівнюватися при підготовці документації з трансферного ціноутворення.
По-третє, запропоновані в законопроекті зміни до статі 120.3 ПКУ щодо встановлення різних підходів до визначення розміру штрафу за неподання, несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції, є обґрунтованими. Але, загальне зростання розмірів штрафів у зв’язку із запропонованим різким підвищенням мінімальної заробітної плати не може бути підтриманим платниками податків.
Зараз розробляються пропозиції щодо встановлення розмірів штрафних санкцій в залежності від прожиткового мінімуму доходів громадян України, або щодо встановлення фіксованих штрафів.
Якщо розгляд законодавчих ініціатив з трансферного ціноутворення відбувався у конструктивному діалозі, то обговорення одного з найважливіших питань розділу ІІІ ПКУ щодо введення прискореної амортизації для нових основних засобів проходило, здебільше, без діалогу.
Згадаємо історію питання. Міністерство фінансів України із самого початку в перехідних положеннях законопроекту (того, що був розміщений на сайті Міністерства фінансів для обговорення) запропонувало ввести прискорену амортизацію для відповідних груп нових основних засобів на певний період.
Цю пропозицію бізнес середовище та експерти всіх рівнів сприйняли як перший крок назустріч інвесторам, що вкладають гроші в новітні технології та розвиток виробництва товарів, робіт, послуг в Україні. Ця норма зазнавала змін, але спрямованість на створення привабливості для інвесторів залишалась.
Урядовий законопроект, який було схвалено 05.10.2016 року, включав наступні норми. Для нових основних засобів, введених в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2021 року пропонувалося зменшити мінімально допустимі строки корисного використання, а саме:
група 3 – тільки передавальні пристрої – до 4-х років,
група 4 – машини та обладнання – до 2-х років,
група 5 – транспортні засоби – до 2-х років,
група 6 – інструменти, прилади, інвентар, меблі – до 2-х років,
група 7 – тварини – до 4-х років,
група 8 – багаторічні насадження – до 4-х років,
група 16 – довгострокові біологічні активи – до 4-х років.
Але, в урядовому законопроекті (після перезатвердження 26.10.2016 року) залишилася лише одна позиція, яка скорочує мінімально допустимий строк корисного використання тільки для групи 4 – машини та обладнання до 2-х років. Інші позиції до урядового законопроекту №5368 не були включені.
Мої намагання привернути увагу депутатів до цієї проблеми на робочій групі у Комітеті Верховної Ради з питань податкової та митної політики 22 листопада, були безрезультатними. З інформації, яку надала голова Комітету пані Ніна Южаніна, випливає, що до Комітету надходять листи від підприємств, які протягом останніх років ввели до експлуатації нове обладнання, тому вони заперечують проти встановлення прискореної амортизації для тих платників податку на прибуток, хто буде здійснювати технічне переозброєння, починаючи з 2017 року. Тобто, вони виступають проти більш вигідних умов інвестування в економіку України в майбутньому.
Чи варто звертати увагу законодавчому органу влади держави на такі заперечення? Вважаю, що ні. Ті платники податків, які виступають проти прискореної амортизації, в наступному році будуть виступати проти переходу законодавства з податку на прибуток до податку на виведений капітал. Причина буде таж сама – вони інвестували власні оборотні кошти у створення основних засобів сьогодні, і відразу ж сплатили податок на прибуток зі всієї інвестиції у розмірі 18%, а лише потім будуть мати витрати у розмірі амортизації. А в нових умовах створення основних засобів за рахунок власних оборотних коштів не буде оподатковуватися податком, оскільки ця господарська операція не буде підпадати під визначення виведеного капіталу.
Встає питання: ми не будемо покращувати законодавство нашої держави тільки тому, що раніше воно було недосконалим?
Звертаюсь до народних депутатів України з проханням повернути в законопроект № 5368 норми щодо прискореної амортизації, які були затверджені в урядовому законопроекті 05.10.2016 року, що посилить його інвестиційну привабливість.
Загалом, можна зробити висновок, що в суспільстві існує консенсус щодо прийняття проекту Закону №5368 в першому читанні. Сподіваюсь і на його прийняття в покращеному вигляді в цілому.
P.S. На тій самійж робочій групі в Комітеті ВР України фахівці ДФСУ публічно наголосили на тому, що платники податків можуть для цілей оподаткування використовувати прискорене зменшення залишкової вартості об’єкту основних засобів, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об’єкта, і подвоюється.
Тобто, амортизація, яка розрахована виходячи з мінімального строку корисного використання, може подвоюватися для цілей оподаткування.