Не дивлячись на ці пророцтва, частина яких надходить від українських політиків, які, здавалося б, мали бути більш виваженими у висловлюваннях, думаю, що кожен розуміє і погоджується з тим, що мораторій не може тривати вічно! Це обмеження конституційних прав громадян, це перешкода в реалізації прав спадкоємців (на сьогодні доволі гострою є проблема коли спадкоємець проживає у місті, а пай знаходиться в далекому селі і не використовується), це, нарешті, штучне зниження інвестиційної привабливості агропромислового комплексу держави.
В розробленому Держеокадастром законопроекті щодо обігу земель сільськогосподарського призначення (з яким можна ознайомитись на сайті Держгеокадастру land.gov.ua в розділі Громадське обговорення проектів нормативно-правових актів) пропонується поетапне введення ринку землі. Законопроектом пропонується встановлення запобіжників для уникнення неповоротних наслідків для основного національного багатства. Серед таких запобіжників - обмеження площі земельних ділянок, яка може перебувати у власності одного громадянина, заборона на купівлю землі іноземцями та юридичними особами. До розробки законопроекту були залучені міжнародні експерти, фахівцями Держгеокадастру було вивчено міжнародний досвід і основні аспекти, які закладені в законопроекті, запозичені з країн, які успішно запустили ринок землі.
Щодо справедливої ціни – то вона не може бути сформована до запуску ринку, бо ціна формується як похідна від попиту. Саме тому ми пропонуємо почати з державних земель, де можна виставити запобіжники від мізерної ціни і сформувати ринкову вартість землі до початку запуску повноцінного ринку для громадян.
Чи задумувався хтось з великих експертів-ораторів над відповіддю на питання: чим відрізняється продаж паю від продажу земельної ділянки, отриманої для ведення особистого селянського господарства, для будівництва та обслуговування житлового будинку, для ведення садівництва чи дачного будівництва; чим відрізняється продаж паю від продажу будинку, квартири, автомобіля?! Чому інститут права власності та права вільно розпоряджатись належним на праві власності майном існує лише для будинку, квартири та земельних ділянок під особисте селянське господарство, під садівництво та під будівництво житлового будинку. Невже згадані земельні ділянки не є частиною національного багатства? Скажу вам, що всі земельні ділянки і всі землі в межах нашої країни є національним багатством, і продаж згаданих вище земельних ділянок не є продажем Батьківщини так як і не стане ним продаж паю. Він тільки відкриє нові можливості і реалізує забезпечення обмежених прав землевласників. До того ж, продаж землі ніколи не був і не стане примусовим процесом. Право продавати, здавати в оренду чи самостійно обробляти землі, що належать громадянам, визначається самими громадянами, а ніяк не державою і не китайськими інвесторами.
Тому очевидним стає, що ніхто з експертів-ораторів не задумувався ні над цією різницею, ні над перспективами, які відкриє ринок землі! А всі голосні заяви про продаж Батьківщини черговий раз підтверджують, що це лише популізм та набір балів в очікуванні чергових виборів.
Шановне суспільство, скільки ми будемо жити радянськими мірками? Скільки будемо вірити в гірше? Коли, нарешті, перед тим, як робити висновки, вірити популістичним заявам та розповсюджувати той негатив, який звучить з уст деяких політиків, ми почитаємо документи, проаналізуємо існуючий стан ринку - саме ринку, який успішно існує і на сьогодні, адже, дійсно, в тіні за безцінь продаються українські землі.
До того ж, згадана заява Прем’єр-міністра спонукала всіх небайдужих стати експертами по наповненню Державного земельного кадастру. При цьому ніхто не поцікавився офіційними даними, якими володіє єдиний орган – Держгеокадастр. Суспільство категорично не сприймає цифру 68% наповненості від усієї площі України та 90% земель сільськогосподарського призначення, відомості про які внесені в ДЗК. 20% наповненості кадастру станом на 01.01.2013 року чітко закарбувалось у свідомості чиновників і політиків. Навіть деякі міністри відкрито заявляють про 20% наповненості кадастру. Цікаво, з яких джерел вони черпають такі недостовірні відомості?! Жодного запиту від міністерств до Держгеокадастру з цього питання не надходило, тож яку мету переслідують міністри, оперуючи відомостями, які неактуальні вже більше як три роки?
Особисто я впевнена, що реформи були б вдалими, а зміни реальними, якби наші експерти-оратори перед тим, як робити публічні висновки, більш глибоко вивчали ту чи іншу тему та її проблематику, аналізували наявний стан речей. А найголовніше – прагнули справжніх змін, а не набирали бали за чужий рахунок.