Щоб захистити важкохвору дитину або медперсонал від вірусу, пускаючи маму на годину-дві замість цілодобового перебування?
Але ж лікарі і медсестри не живуть у лікарні. Вони їздять у громадському транспорті, стоять у чергах супермаркетів, їхні діти ходять до школи. Теоретично у медперсоналу навіть більша ймовірність підхопити вірус, ніж у мами, яка перед реанімацією провела кілька тижнів з дитиною в стаціонарі. До того ж, години цілком вистачить, щоб заразити малюка, якщо мама хвора.
То чому не дозволити батькам бути з дитиною постійно, прописавши чіткі правила для відвідувачів: здати тест на коронавірус, перебувати в засобах індивідуального захисту, постійно мити руки тощо?
І це питання не тільки про права пацієнтів. Воно і про піклування про медиків також. Особливо зараз, коли навколо стільки стресу і страху.
Мабуть, самі медики можуть з цим не погодитися. І без того багато роботи, а тут ще батькам потрібно все пояснювати, відповідати на питання, заспокоювати.
Але ж шок, сльози, багато питань – цілком природна реакція на те, що дитина опинилася в реанімації. У будь-якій країні в такій ситуації батьки поводяться однаково. Тільки в одних країнах лікарів і медсестер ще у вишах вчать спілкуватись із сім’ями в стресі, а в інших, як в Україні, – поки що ні.
І навіть в українських реаліях присутність батьків поруч із дитиною може полегшити роботу медперсоналу. Ось чому:
По-перше, батьки поруч із дитиною заспокоюються набагато швидше, ніж під дверима реанімації. Тому краще сприймають інформацію, яку дає лікар. Є багато порад західних фахівців, як і чим “зайняти” маму в реанімації, щоб вона відчула себе потрібною, зосередилася на піклуванні про дитину, а не власних страхах.
По-друге, батьки знімають з медсестри помітну долю навантаження. У палаті кілька дітей і кожному потрібні постійний догляд, гігієнічні процедури. Ефективніше доручити догляд батькам. Медсестра може взяти на себе провідну роль: навчити маму чи тата піклуватися про хвору дитину, виконувати ті чи інші процедури, які не вимагають медичної кваліфікації.
Така організація роботи вимагає від медсестри нової якості лідерства. Знову ж таки, лідерство – не якийсь вроджений талант, йому успішно вчать і вчаться. А усвідомлення себе як лідера, а не простого виконавця, є хорошою профілактикою професійного вигорання.
По-третє – якщо ми вже говоримо про вигорання – хіба не призводить до швидшого вигорання так зване вимушене медичне насильство? Наприклад, необхідність прив’язувати ручки і ніжки дитини, щоб вона не висмикнула з себе катетери і трубки? Якщо батьки поруч, цієї дії іноді можна уникнути. Мама або тато можуть тримати сплячу дитину на руках або сидіти поруч і стежити, щоб вона нічого не висмикнула.
Звісно, на практиці все набагато складніше. Реанімації були закриті десятиліттями, а офіційно відкриті лише п’ятий рік. Не всюди є навіть умови для спільного перебування сім’ї. Тому ця проблема має стосуватися не тільки “трьох у човні” – батьків, хворих дітей і їхніх лікарів. Щоб човен плив, потрібна залученість адміністрацій лікарень, місцевої влади, місцевого бізнесу, пацієнтських організацій.
Що можна зробити вже зараз, щоб реанімації стали дружніми до сімей і власного медперсоналу?
● Визначити потреби в технічному устаткуванні, яке зробить перебування сім’ї більш комфортним (ширми, спальні місця тощо), і шукати фінансові можливості закрити ці потреби. І тут ми говоримо не тільки про бюджетні кошти, але і про фандрейзингові навички адміністрації: залучати до фінансування місцеві компанії, фонди.
● Організувати тренінги з soft skills для медиків: дати медикам навички комунікації, повідомлення поганих новин, складних розмов, лідерства. Адміністрація лікарень може знайти донорів з числа бізнесу або некомерційних організацій або провести перемовини з експертами про pro bono послуги.
● Організувати обмін досвідом з медиками лікарень, де реанімації відкриті.
● Забезпечити наявність і доступність “вхідної” інформації для сімей пацієнтів: чіткі санітарно-гігієнічні вимоги, внутрішні правила відділення, рекомендації для відвідувачів. Наприклад, за підтримки Міністерства охорони здоров’я України минулого року по реанімаціях розповсюдили плакати з такими рекомендаціями. Громадська організація “Горизонталі” створила брошуру для батьків “З дитиною в реанімації: що важливо знати”. Нею можна користуватися в електронному вигляді або роздрукувати і давати батькам. Брошуру створили за участі лікарів і дали в ній відповіді на найчастіші питання мам і тат у реанімації.
Пандемія закінчиться. Залишить по собі багато стресу. Але просто зараз ми можемо зробити так, щоб цього стресу було менше. Почнемо з того, що пустимо батьків до реанімацій.