Яка ситуація сьогодні?
Війна значно посилила потребу допомоги. Якщо до 2022 року міжнародні партнери допомагали нам точково в окремих сферах, то після повномасштабного вторгнення зовнішня допомога складає суттєву частину бюджету України. Як підрахували в Інституті вивчення війни, за ці два роки ми отримали 178 млрд дол. США.
Для країни у війні ця сума не захмарна. Нам потрібні кошти на все, починаючи від оборонної сфери й допомоги тим, хто постраждав від війни, і закінчуючи соціальними видатками та відновленням пошкодженої інфраструктури. З досвіду роботи у сфері гуманітарної допомоги можу сказати, що ефективне використання донорських коштів на всі ці виклики потребує надзвичайно ефективної організації операційної діяльності.
Людям, далеким від сфери гуманітарної допомоги варто розуміти, що криється за цим поняттям. Виділені кошти на підтримку, скажімо, жителів прифронтових громад — це не просто суми, на які благодійна організація придбає їжу чи вугілля. Це, в першу чергу, окреслення чітких критеріїв того, яким саме людям, в яких громадах, на які конкретно потреби і яка сума виділяється. Крім того, за цим стоїть встановлення вимог до товарів, постачальників та низка інших дрібніших критеріїв, за якими визначається як саме буде надаватися допомога. А також додайте сюди роботу в умовах терміновості та невизначеності воєнного стану і фактору швидких змін. До того ж допомога має бути вчасною. Це один з основних принципів реагування. Тож не дивно, що коли таких організацій сотні, а запитів про допомогу тисячі, потрібно упорядковувати цей процес.
Одну з провідних ролей в координації допомоги в Україні посідає держава та Управління ООН з координації гуманітарних справ. Саме вони мають достатньо експертизи та даних, щоб відповідати за вичерпну класифікацію потреб та обґрунтоване розподілення виділених засобів до громадян. З боку держави виокремлено пріоритетні категорії громадян, яким потрібна допомога. Серед них ВПО, діти, які постраждали від бойових дій, ветерани війни, які отримали поранення та інші ушкодження внаслідок бойових дій, власники пошкоджених та/або знищених у результаті війни об’єктів нерухомого майна та інші. Вони отримують першочергову та перманентну підтримку. Крім того, ці категорії людей занесені до різних реєстрів, і допомога їм надається через різні державні органи.
Діяльність Управління ООН з координації гуманітарних справ відбувається за кластерною системою. За таким принципом, формуються відповідальні структурні підрозділи — кластери, кожен з яких відповідає за конкретну гуманітарну галузь. Таким чином, фокус діяльності не розсіюється, а надходження допомоги відбувається швидше та більш злагоджено. Однак, ці значущі механізми не є досконалими. Саме тому ми всі зараз відчуваємо гостру потребу розвивати операційний напрям. Адже в умовах спаду економіки, повʼязаного з війною, скорочень надходжень до держбюджету, допомога міжнародних організацій особливо важлива.
Навіщо потрібна координація гуманітарної допомоги?
Станом на кінець 2022 року в Україні налічувалося близько 700 гуманітарних організацій різного спрямування. Ця немала кількість і той факт, що більш свіжих даних ми не маємо, свідчить про теперішній стан у гуманітарній сфері. Роботи багато, так само багато і учасників процесу. Чого не вистачає, так це системності у взаємодії усіх причетних.
Це нагадує механізм з сотнями шестерень, де якісь елементи крутяться спільно в одному напрямку з іншими, а інші просто обертаються самі по собі, ніяк не взаємодіють з рештою системи. Це призводить до певної неузгодженості та зниження ефективності надання допомоги, часом життєво необхідної.
У цьому контексті мені пригадується ситуація, яку ми помітили в деяких прифронтових регіонах. Коли наша команда приїжджає в нову громаду, ми завжди спілкуємось з місцевим населенням. І були випадки, коли, як не дивно, люди просили не везти їм їжу. Бо коробки з продовольством просто лежали десятками в сільрадах чи на складах у селах. Адже у місцевих було достатньо їжі. Натомість була потреба в чомусь іншому — будматеріалах, пальному, дровах чи відновленні пошкодженої інфраструктури.
Що потрібно впровадити для ефективної допомоги постраждалим від війни?
Питання злагодженості роботи в гуманітарному секторі існують не лише в Україні. Однак ми знаходимось в тому стані, коли відсутність ефективної співпраці в цій сфері може мати дуже сумні наслідки. Тому ми спільно з Аспен Інститутом Київ вирішили зібрати учасників процесу надання допомоги, щоб знайти шляхи побудови необхідної системи координації. Ця ініціатива втілилась у програму «Relief for Ukraine: екосистема підтримки українців» з серією семінарів.
Щоб зрозуміти ситуацію з усіх сторін ми запросили учасників з боку держави, міжнародних організацій, гуманітарного сектору та місцевого самоврядування. Головне, у чому усі залучені в гуманітарному процесі дійшли згоди — допомога має сприяти поверненню тих, хто її отримує, до активного соціального життя. Тобто ми маємо дати людям не стільки рибу, скільки вудку і навчити нею користуватись. Це ж стосується і відновлення громад. Ми маємо допомогти їм знову здобути спроможність, а не просто вижити. До речі, цим принципом ми керуємось в СORE Response, коли шукаємо території чи організації, яким будемо допомагати. Ті, хто отримує допомогу, мають теж активно включатись у цей процес.
Інші важливі аспекти, необхідні для ефективної координації в гуманітарній сфері — робота над відповідністю українського законодавства міжнародному у гуманітарній сфері, впорядкування національної класифікації отримувачів допомоги і вдосконалення протоколів реагування. Зокрема, цифровізація реєстрів надавачів та отримувачів допомоги, а також їх потреб. І в цьому напрямку держава вже працює. Як повідомила під час одного з наших семінарів міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович, в Україні вже запроваджено автоматизовану систему обліку гуманітарної допомоги. Коли вона повністю запрацює, ми отримаємо інформацію про те, яка гуманітарна допомога надходить, куди вона йде, хто її отримує. Це дозволить верифікувати допомогу і зробити її надання більш прозорим.
Ще один не менш важливий пункт, який має бути врахований під час координації допомоги — потреба дослухатись до тих, кому ми допомагаємо. Про це влучно сказала Голова Управління ООН із координації гуманітарних справ в Україні Сара Гілдінг дер Ведувен: «Очевидно, для ефективного гуманітарного реагування треба розуміти специфіку регіону, тому що у кожному ситуація дуже різна. Організації на місцях знають її набагато краще. Тому дуже важливо включити їх в уже чинну архітектуру надання гуманітарної допомоги».
Що ми отримаємо, координуючи свої зусилля?
Прозорі та зрозумілі правила функціонування гуманітарної системи та її цілісність — основна мета координації у сфері надання допомоги. Як наслідок її досягнення, учасники надання допомоги зможуть швидко і безперешкодно реагувати на запити постраждалих.
Якщо усі — держава, міжнародні партнери, українські гуманітарні та благодійні організації та громади будуть діяти в унісон, процес надання допомоги буде простішим, потребуватиме менше людських, фінансових та часових ресурсів. А це значить, що ті, хто потребує допомоги, зможуть отримати саме те, чого потребують і саме тоді, коли це потрібно.
У цьому процесі провідну роль повинна взяти на себе держава, яка має забезпечити створення обліку та моніторингу потреб постраждалого населення та стати містком, який допоможе подолати недостатню комунікацію на національному рівні та рівнях громад, районів і областей. Таким чином буде усунено неузгодженість різних інституцій, які займаються питаннями гуманітарної допомоги.
Врешті решт, вдосконалення системи координації гуманітарного реагування під час війни дозволить більш ефективно справлятися з викликами у майбутньому. Тож цей процес має як цілком практичну, так і далекоглядну стратегічну мету. Поки залишається відкритим питання практичних кроків вдосконалення системи, проте точно зрозуміло, що робити це потрібно спільно усім учасникам надання допомоги.