Основні причини цього:
1) періодична наявність трьох курсів купівлі-продажу валюти на ринку (НБУ, міжбанк, ринок обмінників) завдяки неефективній політиці Національного банку України;2) зміна режиму оподаткування в агропромисловому комплексі та відміна спецрежиму сплати ПДВ, що також стимулює перехід в «тінь»;
3) обов’язковий продаж валюти по курсу, встановленому НБУ, а не ринком, що призводить до втрат бізнесу, а окремим та наближеним структурам надає можливість заробляти і на інсайді також;
4) вивід та легалізація капіталу за кордон, наявного в готівці в Україні;
5) бездіяльність фіскальних та правоохоронних органів;
6) бажання ряду власників бізнесу, товаровиробників створити запас валютних коштів в Україні, або за кордоном, в умовах відчутних ризиків та війни у нашій державі.
За оцінками учасників ринку та експертів, сума неповернутої валютної виручки за 2014-2016 р.р. становить 3-3,5 млрд. доларів США. Це носить мультиплікаційний негативний вплив на зовнішній торгівельний баланс держави, курс гривні до долара США та інших валют, бюджетні надходження від податків та ін. Активно формуються «чорний» внутрішній ринок зерна, олії та олійних культур, інших експортних позицій, а шахраї виводять валютну виручку за кордон, не повертають її в Україну, як того вимагає чинне законодавство, і ще ніхто з них не був покараний.
Дана проблема для сфери агропромислового комплексу аж ніяк не є новою, проте, протягом 2015 та 2016 року «тіньові» схеми набрали значних обертів. Якщо до 2014 року, на думку експертів, нелегальний ринок сільськогосподарської продукції складав 25-30%, а валютна виручка все ж таки поверталася в країну, то вже у 2015 році даний показник оцінювали у 35-40%. За останніми розрахунками у грудні 2016 року учасники ринку стверджували, що у «тіні» перебуває вже близько 50 % ринкових операцій із зерном, олією та іншими сільськогосподарськими культурами, та при цьому, через схеми «офшорно-фунтових» компаній не повертається значна частка валютної виручки. Наразі спостерігається загрозлива тенденція на внутрішньому ринку: у 6-7 із 10 випадків пропонується продаж за готівку, досить часто – в іноземній валюті.
Моніторинг ринку олійних культур підтверджує зазначені мною проблеми. При незначних обсягах експорту насіння соняшнику у вересні-травні 2015/16 маркетингового року (76,3 тис. тонн) та обсягах виробництва олії соняшникової – 3,16 млн. тонн (дані Держстату України), розрахунковий залишок насіння соняшнику на 01.06.2016 р. повинен був складати не менше 4,0 млн. тонн, що майже втричі перевищує офіційні дані. Виникає логічне запитання: куди ж зник увесь цей об’єм продукції? Відповідь проста - перероблений у соняшникову олію, але нелегально.
Оцінки фахівців свідчать, що фактичне виробництво олії соняшникової нерафінованої значно перевищує статистичні дані (від +20%). Це підтверджується значними обсягами експорту даної продукції при повному задоволенні потреб внутрішнього ринку, а також значних перехідних залишках олії соняшникової на підприємствах-виробниках, на терміналах та у торговельній мережі. Крім того, за результатами проведеного експертного дослідження ринку соняшникової олії встановлено, що масова частка соняшникової олії, виробленої на заводах з екстракцією, зменшилася з 70% до 64% за грудень-серпень 2015/16 маркетингового року, а частка виробництва соняшникової олії первинними сільськогосподарськими виробниками (до якої входить і олія, вироблена з реалізованого за готівку насіння соняшника, незафіксованого в податковому обліку), навпаки, зросла з 16% до 21% за той самий період.
Я вже назвав ряд основних причин чому «тінь» та готівковий долар захоплюють агроринок. Але існує ще один «новітній» фактор, який формує пропозицію чорного ринку - це прихована оренда землі. Значна частка площі ріллі не зареєстрована згідно вимог законодавства, не відображена в реєстрах, з неї не сплачується ні орендна плата, ні податки на заробітну плату, ні податок на дохід від реалізації продукції, ні єдиний фіксований податок. Так, за оцінками у 2015 році в оренді офіційно було зареєстровано лише близько 41 % сільськогосподарських угідь, або 53 % ріллі. Відповідно до офіційної інформації, за увесь 2015 рік з 38,1 млн. га ріллі було сплачено лише 2,02 млрд. грн. єдиного податку четвертої групи. Проте, якщо провести відповідні підрахунки, враховуючи зазначену площу ріллі, нормативно-грошову оцінку 1 га землі та ставку податку, до бюджету повинно було надійти близько 4,46 - 5 млрд. грн.
За офіційною інформацією, наданою Державною фіскальною службою та Національним банком України у відповідях на ряд депутатських звернень, сума заборгованості нерезидентів перед українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за експортними операціями у сфері сільського, лісового та рибного господарства станом на 01.01.2016 р. становила більше 47,2 млн. дол. США, або 1,1 млрд. грн., при цьому безнадійна заборгованість складала 4,2 млн. дол. США, або 102,5 млн. грн. Станом на 01.01.2017 р. дані показники значно зросли 113,8 млн. дол. США, або 3 млрд. грн., а безнадійна заборгованість – 4,8 млн. дол. США, або 131,2 млн. грн. Дані борги вкупі із шаленими обсягами тіньових операцій в галузі АПК зумовлюють недоотримання державою величезних сум валютної виручки. Проблеми із розрахунками нерезидентів із українським бізнесом лише сприяють переходу останнього «в тінь».
Проте, ми прекрасно розуміємо, що ці суми не відображають справжніх об’ємів «кешового» ринку та мають мало спільного із дійсністю. Насправді ж реальні цифри є у рази більшими та майстерно приховуються, а уповноважені контролюючі органи часто «закривають» очі на такий стан речей. До того ж, з 2015 року діє мораторій на проведення перевірок суб’єктів господарювання, який продовжено на 2017 рік, тому «сірі ділки» і далі почуватимуть себе комфортно. Тому державні органи повинні зосередити увагу і на цій проблематиці та попереджувати причини «кешового» ринку.
Це породжує пропозицію десятків мільйонів тонн неоформленої сільськогосподарської продукції, навколо якої формується ринок, а заробляють нечесні посередники, фіскали та силовики. Також це створює іншу проблему у вигляді нерівних умов конкуренції на ринку та змушує легальних підприємців переходити в «тінь», щоб конкурувати. Тобто існуюча система та тенденції лише доводять ситуацію до повного абсурду, що не повинно бути «традицією» державної політики. Завдяки цим злочинним схемам повз бюджет проходять шалені кошти, які могли б піти на розвиток господарств, підтримку галузі, розвиток сімейних ферм, що живуть і діють за законом. Але до тих, хто живе за законом, хто інвестував в переробні підприємства, термінали, потім приходять силові та фіскальні органи, та накладають штрафи, або просто «кошмарять» бізнес, тому що з легально працюючих підприємство є що взяти. Знову ж таки, всі знають де проблема, багато хто повинен та може впливати, але бізнес-життя формується за якимось дивним принципом - шахраї всіх рівнів отримують зиск, держава та люди втрачають, а невинуваті, але платоспроможні захищаються та платять.
Чи це не сигнал для тривоги? Прямо на наших очах одна із надважливих галузей економіки нашої країни дрейфує у площину «поза законом та державним бюджетом», а влада дивиться на все це «крізь пальці», не вживаючи усіх дій для системного та повноцінного переведення ринку сільськогосподарських культур у легальне русло.
Слід нагадати, що щороку саме сезонна активність проведення експорту агропродукції має значний вплив на формування курсу національної валюти відносно долара США та євро. У 2015 році частка АПК у загальному обсязі експорту України становила 31,5 %, а в 2016 році її вже оцінювали у майже 40 %. У той же час, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України аграрна сфера дає близько 10,5 % ВВП країни. І це при наведених значних об’ємах «тіньового» ринку. А уявіть, які реально цифри міг би демонструвати агропромисловий комплекс у разі вжиття заходів для «детінізації» економічних процесів вкупі із належно проведеною земельною реформою. Це зумовило б залучення десятків мільярдів доларів інвестицій в аграрну інфраструктуру, зупинило б демографічну катастрофу у сільській місцевості, забезпечило б виділення значних видатків із державного бюджету для підтримки аграріїв. Тому питання необхідності швидкої «детінізації» ринку сільськогосподарських культур повинне гостро підійматися сьогодні на всіх рівнях.
Що ми пропонуємо?
Зокрема, по-перше, державі варто забезпечити належні «правила гри» на ринку, які би задовольняли усіх його учасників. Як би це банально не звучало, проте, слід створити такий податковий клімат, щоб працювати легально стало вигідніше, ніж нелегально. Усі повинні сплачувати єдині, комплексні рівні податків на землю. Якщо маєш землю, але не показуєш, приховуєш її використання - готуйся сплатити комплексний фіксований податок з урахуванням податку на дохід від її використання та податків на фонд оплати праці. Якщо реально не використовуєш землю, то тоді здай її в офіційну оренду та забудь про проблеми, у такому випадку отримаєш і легальне оподаткування, а весь клопіт з податками ляже на орендаря.
По-друге, необхідно приділяти більше уваги для контролю з боку відповідних структур над «чорними» схемами та злочинними учасниками ринку. Незважаючи на те, що у ЗМІ з’являються повідомлення про арешти майна та продукції окремих компаній-трейдерів, ситуація на ринку залишається далекою від ідеалу. Поодиноке реагування уповноважених органів демонструє їх бездіяльність та недостатню увагу до порушеного питання, що і виливається у негативний на сьогодні результат. Зокрема, слід посилити контроль за структурою власності компаній-виробників продукції і трейдерів, детально відслідковувати «кешові» операції, своєчасно реагувати на порушення та притягувати до відповідальності винних осіб. Для цього у ДФС та інших силових підрозділів в економічній сфері є всі умови та можливості. Але в нас «готівкова біржа» працює в соціальних мережах, і ніхто на це не реагує.
По-третє, варто припинити практику накладання штрафів, списання сум повернення ПДВ тощо з добропорядних підприємств. Якщо на момент підписання та виконання угоди юридична особа мала всі відповідні документи, передусім зареєстровані податкові накладні, то, якщо хтось із попередніх постачальників здійснив махінації та ухилився від сплати податків, то це проблема ДФС, а не учасників ринку. Не потрібно приходити «постфактум», накладати штрафи та «кошмарити» бізнес, караючи одних за махінації інших.
По-четверте, необхідно переглянути самі положення законодавства щодо відповідальності за зазначені порушення. Зокрема, сьогодні за умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті передбачена адміністративна відповідальність за ст. 162-1 КУпАП. Найтяжча санкція за порушення цієї статті передбачає сплату штрафу у розмірі 85 000 грн., що є мізерним у порівнянні з тими сумами, які заробляють «тіньові» посередники. Натомість, до 2011 року даний склад правопорушення містився у ст. 207 Кримінального кодексу України та закріплював покарання у вигляді штрафу, який би на сьогодні становив 800 000 грн., а також обмеження волі на строк до 5 років і позбавлення волі на строк до 5 років. Такі санкції вкупі з належною роботою правоохоронних органів значно скоротили б кількість «сірих ділків». Тому, з огляду на нинішнє прогресуюче зростання «тіньових» потоків при експорті агропродукції, слід знову встановити кримінальну відповідальність за неповернення валютної виручки.
По-п’яте, вирішення існуючої проблеми вбачається у встановленні базових правил функціонування ринку експорту за принципом «know your customer» («знай свого клієнта»). Зокрема, слід раціонально відфільтрувати ті компанії, які би могли вільно займатися експортом агропродукції. Наприклад, встановити вимоги щодо наявності мінімум 2-3 річного досвіду зовнішньоекономічної діяльності без боргів та фактів неповернення валютної виручки державі. Поряд з цим, необхідно, щоб компанії мали певну встановлену законодавством суму на своїх рахунках, або мали визначений показник обороту коштів, або мали активи всередині країни. Такі компанії після виконання встановлених процедур могли б продовжувати експорт у вільному режимі, без додаткового контролю та обмежень. У протилежному випадку, коли компанія нова, або походить зі сумнівної юрисдикції, не має історії проведення подібних експортних операцій, не має значних оборотів, неприсутня активами в Україні, то має бути інша процедура допуску до зовнішньоекономічної діяльності. Наприклад, застосування 10-15% гарантії виконання зобов’язань (performance bond), особиста гарантія власників української компанії-експортера за зобов’язаннями маловідомої компанії, або, знову-таки, застосування performance bond у відношенні компанії-резидента. Такі кроки допоможуть відсіяти тих учасників ринку, які проводять операції у готівці, не сплачуючи податки до бюджету та не повертаючи валютну виручку.
Таким чином, вирішення окресленої проблеми вимагає рішучих та комплексних заходів з боку влади. Дані кроки повинні передбачати як жорсткий контроль над експортними операціями, так і забезпечення лояльної валютно-податкової політики у цій сфері. Подальший «застій» лише більше поглибить «тінізацію» ринку агропродукції, тому діяти потрібно негайно та переконливо. Так, мною уже було підготовлено та подано ряд депутатських звернень до уповноважених органів державної влади із конкретними вимогами щодо стабілізації ситуації, яка склалася. Лише взаємна робота представників уряду та бізнесу забезпечить прозоре функціонування ринку сільськогосподарських культур, а також налагодить системне наповнення бюджету.