По суті, через задоволення «хотєлок» окремих політико-бізнесових груп фермери не отримуватимуть відшкодування ПДВ, їм відсічуть шлях до продажу олійних культур на експорт, що зробить продаж сировини на внутрішньому ринку єдиним можливим варіантом. А це, у свою чергу викличе падіння внутрішніх закупівельних цін на сою та ріпак на 16-17 %. Тобто, посеред сезону, іноді навіть маючи попередні договори на поставку продукції, фермерам озвучили безальтернативне рішення та поставили перед фактом того, що у них будуть забирати мільярди гривень щороку. Я нагадаю, що схожу ситуацію ми уже мали раніше, коли декілька років діяла норма про невідшкодування ПДВ на операції із експорту зернових, соняшнику та ріпаку. Як наслідок – українські виробники недотримували 16-20 % від світових цін, що призвело у вседержавному масштабі до колосальних втрат.Доволі фальшивими та абсурдними виглядають заяви прихильників збереження «олійних поправок», мовляв, це захід тимчасового характеру, за три роки Україні потрібно наростити виробничі потужності для власної переробки тощо. Проте, мало хто відверто говорить про те, що за ці роки мале і середнє фермерство віддасть у кишені олігархам близько 40 млрд. грн. Усі забувають, що за останні 7-10 років підприємства олійножирової галузі самі активно будували заводи, чим розбалансували ринок та зумовили падіння маржинальності і заповнення цих заводів сировиною для переробки. За офіційними даними Укроліяпрому та галузевих експертів Національної академії аграрних наук, заповнення нинішніх потужностей із переробки соняшнику, сої та ріпаку складає близько 70 %. Тобто, слова лобістів «олійних» поправок про те, що тимчасові заходи із невідшкодування ПДВ потрібні для того, щоб швидко наростити додаткові переробні потужності, виглядають лицемірно та маніпулятивно, оскільки навіть існуючі заводи незаповнені повністю сировиною. Зрозуміло, що у таких умовах будувати нові переробні потужності немає сенсу.
Водночас, моя позиція, яка була неодноразово озвучена, лишається тією самою – я ніколи не виступав і не виступатиму проти переробників. Навіть більше – я переконаний у тому, що вітчизняну переробну сферу слід підтримувати, і не тільки підприємства олійножирової галузі, а й молочної, борошномельної галузі, вирощування овочів і фруктів та інші сфери. Не потрібно забезпечувати збагачення переробників за рахунок відбирання коштів у товаровиробників подібними варварськими методами. Державна підтримка не повинна бути зосереджена на одній групі, завдаючи непоправної шкоди іншій. Такий підхід говорить лише про непрофесіоналізм влади та недалекоглядність економічної політики. Варто шукати єдиний збалансований механізм підтримки і для переробників, і для товаровиробників, а не просувати відверто лобістські ініціативи на користь вузького кола заінтересованих осіб.
На даний момент рішення про підтримку законопроекту 7403-2 прийняли 14 обласних рад та близько 40 районних рад. Із самого початку цю позицію повністю поділяли провідні аграрні асоціації - Всеукраїнська аграрна рада (ВАР), Українська аграрна конфедерація, Український клуб аграрного бізнесу, Всеукраїнська асоціація сільських і селищних рад, Аграрний союз України, а також Бізнес-Варта. У стінах парламенту заяви про підтримку проекту неодноразово озвучували депутати з різних фракцій і груп – «Самопомочі», «Батьківщини», «Волі народу», 22 депутати-члени аграрного комітету підписали звернення про необхідність невідкладного розгляду проекту, сотні депутатів у сесійній залі також поділяють дану позицію.
І навіть на такому рівні масовості і підтримки з’являлися напрочуд дивні публікації та коментарі у медійному просторі на кшталт того, що прихильники збереження 15 млрд. грн. в руках українських аграріїв працюють на користь російських підприємств та мріють тільки про те, щоб залишити Україну сировинним придатком у світовій економічній кон’юнктурі. Ще ніколи український фермер-господар, який вирощує у себе біля хати сою чи ріпак, не був так близько до звання агента Кремля, на що так легко останнім часом перевести фокус від усіх незручних для влади питань. Зрозуміло, що дані звинувачення звучать безпідставно та безглуздо. Фермерство бореться, виходить на мітинги, перекриває дроги точно не за бізнес країни-агресора, а за себе та свої кошти.
21 березня відбулася ще одна подія на шляху до скасування «олійних» поправок та відновлення справедливого ставлення до товаровиробників нашої держави. На засіданні Комітету ВР з питань податкової та митної політики за моєї участі, а також за участі народних депутатів-аграріїв Сергія Лабазюка, Леоніда Козаченка, Олександра Бакуменка та інщих, Заступника голови Всеукраїнської Аграрної Ради Михайла Соколова, після тривалого обговорення та гарячих суперечок було прийнято рішення щодо того, щоб рекомендувати прийняти законопроект № 7403-2 за основу у сесійній залі парламенту. Не зважаючи на увесь супротив з протилежної сторони, складність і напруженість переговорів, ми домоглись потрібного для агросектору рішення профільного комітету.
Сподіваємось, що це рішення стане переломним у питанні відновлення відшкодування експортного ПДВ на олійні культури. Аграрії і так уже натерпілись за останні роки – скасування спец режиму ПДВ, державна підтримка найприбутковіших галузей АПК, запровадження системи псевдодотацій, рейдерство, проблеми з логістикою тощо. Ще одного подібного удару агросектор може і не витримати. Тому тепер доля мільйонів фермерів-товаровиробників у руках парламентарів. Уже скоро у сесійній залі ми побачимо чи готові народні депутати виконувати вимоги аграріїв, які їх і обирали. Можна буде легко ідентифікувати тих, хто справді прислухається до народу, а хто грає на руку окремим монопольним бізнес-групам. У випадку невиконання поставлених аграріями вимог, мені здається, що перекриттям доріг все не закінчиться. Тому парламенту потрібно докласти усіх зусиль, продемонструвати свою професійність і єдність та не допустити подібних сценаріїв.