Злочини Лукашенка: як білоруський диктатор 28 років придушує опозицію

«Останній диктатор Європи» – так називають білоруського “президента” Олександра Лукашенка, який займає свою посаду вже двадцять вісім років. З того часу він встановив авторитарний режим, зокрема, обмежив свободу слова і репресував своїх опонентів. Першим поштовхом до багаторічної диктатури став референдум у 1996 році, тобто через два роки після приходу Лукашенка до влади.

 Лукашенко на саміті ШОС у Самарканді, вересень 2022 року.
Фото: Kremlin Pool
Лукашенко на саміті ШОС у Самарканді, вересень 2022 року.

Фальсифікацією результатів голосування президент Білорусі збирався добитися змін у Конституції й узурпувати владу. Однак Верховна Рада Білорусі визнала референдум незаконним, а ЦВК заявила про порушення під час підготовки. У країні здійнялися акції протесту.

Проте ніщо з цього не зупинило Лукашенка і він провів голосування, отримавши сфальсифіковані результати. Наступні роки диктатор присвятив, зокрема, й тому, аби помститися всім тим, хто перешкоджав йому. Одним із перших став Юрій Захаренко, міністр внутрішніх справ Білорусі, який протягом певного часу був членом команди Лукашенка.

Політик розповідав, що відмовився розстрілювати людей за наказом президента, на що останній відповів йому, що невиконання наказів призведе до арешту. Однак Захаренка спіткала ще жахливіша доля – у 1999 році він зник безвісти, а ще через кілька років влада відмовилася визнавати його мертвим і закрила справу.

Віктор Гончар, голова Центральної виборчої комісії, за часів референдуму 1996 року визнав, що результати були сфальсифіковані і не прийняв їх. Тоді його силою усунули з посади. Пізніше він також зник безвісти. При чому його друг і бізнесмен Анатолій Красовський зник разом із ним. Він був одним із тих, хто в той час фінансував опозицію.

Надалі всі білоруські вибори не обходилися без фальсифікацій. Це спричиняло все масовіші протести. Найбільша хвиля демонстрацій пройшла в 2020 році, яка традиційно призвела до арештів та зникнень. Станом на 2022 рік понад 1300 опозиціонерів досі знаходяться за ґратами. Серед них Сергій Тихановський, Микола Статкевич та Віктор Бабарика, які не були допущені як кандидати до виборів і опинилися у в’язниці.

Є й ті, кому пощастило ще менше за політичних в’язнів. Зокрема, директор Вовковиського музею Костянтин Шишмаков зник по дорозі з роботи додому. Це сталося менш ніж через тиждень після того, як він не підписав підсумковий протокол на виборчій дільниці. Через кілька днів його знайшли мертвим у лісополосі. Іншими вбитими опозиціонерами в той період стали Олександр Тарайковський, Олександр Вихор, Олександр Будницький, Микита Кривцов, Артем Паруков, Генадій Шутов, Денис Кузнецов, Роман Бондаренко, Вітольд Ашурок, Дмитро Стаховський та Андрій Зельцер.

Одним із найгучніших випадків злочинів диктатора стало вимушене приземлення цивільного літака на території Білорусь за наказом Лукашенка в травні 2021 року. Прямо з борту був викрадений опозиційний журналіст Роман Протасевич.

Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram