Пряма мова: "З моєї ініціативи розпочався процес ревіталізації зони відчуження та затверджено вже програму розвитку Чорнобильської зони на 3 роки. Вона передбачає зміни в інфраструктурі, нову концепцію розвитку територій, внутрішню та міжнародну промоцію Чорнобиля.
Він має стати потужним магнітом для туризму як із України, так і з усього світу. А зона відчуження має стати зоною відродження".
І на перший погляд ця ідея не позбавлена логіки, адже особливість та неповторність туризму в Зоні відмічена багатьма світовими авторитетними виданнями.
На думку редакторів журналу Forbes у 2009 році Чорнобильська АЕС стала найбільш екзотичним та екстремальним об'єктом для туризму на Землі, а у рейтингу найяскравіших туристичних місць світу за версією CNN Travel Чорнобильська зона відчуження увійшла у першу п’ятнадцятку і цей список з регалій можна продовжувати довго, але чи дійсно це може бути так вигідно для держави і навіть окупати частину витрачених на забезпечення Зони коштів? Напевно що ні.
Організаціями туристичних екскурсій в Зону займаються приватні компанії. Ціни у різних тур операторів, не сильно відрізняються: в середньому це 55 доларів для громадян України і 100 доларів для іноземців (на один день). І вже з кожного туриста оператор має сплатити внесок Державному агентству з управління зоною відчуження. За інформацією biz.nv.ua з іноземної групи цей внесок – 2000 грн, і ще 632 грн – з кожного туриста. Українці платять менше: 500 грн з автобуса та 132 грн з кожної людини.
Не потрібно мати вчену ступінь з математики, щоб порахувати, що навіть у найприбутковіший для Зони рік (2019) держава заробила на чорнобильських туристах приблизно десять мільйонів доларів. Варто знати що лише на підтримку у безпечному стані енергоблоків та об’єкта "Укриттяˮ, уряд у цьому році виділив 1.4 мільярда вічно зелених. Чи треба взагалі щось казати про окупність Зони загалом?
Популярність та кількість туристів в зоні і справді росте з кожним роком. Якщо на початку нульових кількість відвідувачів не перевалювала навіть за одну тисячу, то в 2009 ця цифра майже досягла 7 тисяч, а в 2018 -63 тисяч.
Проте проривним роком для туризму в Зоні став 2019.
З початку 2019 року Чорнобильську зону відвідали понад 120 тисяч туристів, що значно перевищило кількість відвідувачів за прогнозами на цей рік. Це стало новим, абсолютним туристичним рекордом зони. Як повідомляють у Державному агентстві з управління зоною відчуження, майже 80% відвідувачів приїхали з-за кордону. Серед іноземних держав рекордсменами стали Великобританія, Польща, Німеччина, США та Чехія.
Головна причина такого різкого підвищення інтересу до ЧЗВ – це вихід серіалу HBO «Чорнобиль», який розповідає про аварію у 1986 році та ліквідацію її наслідків. За версією популярного сайту про кінематограф IMDB, після свого виходу, стрічка очолила рейтинг найкращих серіалів світу.
Але це далеко не перше підтвердження того, що Зона стає цікавою широкій публіці лише після піару та активного обговорення у світовому суспільстві.
Вперше туристи звернули увагу на Зону після виходу трилогії популярної комп’ютерної гри S.T.A.L.K.E.R: у 2007, 2008 та 2009 роках. Українська компанія «GSC Game World», створила вигаданий, фантастичний всесвіту, на основі міксу повісті «Пікнік на узбіччі» братів Стругацьких та реальної Чорнобильської зони.
Продаж серії S.T.A.L.K.E.R. подолали позначку 15 мільйонів копій, у різних країнах світу. Саме фанати цієї гри утворили перші масштабні хвилі охочих спробувати такий екзотичний туризм та побувати у тих місцях і локаціях, які так полюбилися їм у віртуальному світі. До речі, саме завдяки грі S.T.A.L.K.E.R, по світу і почали розповсюджуватися чутки про тварин мутантів, чудовиськ та смертельні аномалії, якими начебто наповнена українська Зона відчуження. І дуже важко знайти гіда чи екскурсовода, у якого б не питали про існування чогось такого містичного в реальній Зоні.
Згадати про це нас змусив анонс виходу другої частини гри - S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chernobyl, який очікується 28 квітня 2022 року. Цілком ймовірно, що саме реліз гри в разі успіху зможе поновити інтерес у туристів по всьому світу, адже той ефект популярності, який дав Чорнобилю і Прип’яті серіал від НБО потроху згасає. Якщо в 2020 році нам не вдалося цілком скористуватися тією хвилею популярності, через вплив пандемії всім відомого вірусу, то в 2021 році карантинних таких жорстких обмежень на в’їзд до зони майже не було, але відвідали її офіційно менше ніж 40 тисяч туристів.
Але події такого розмаху як вихід серіалів чи ігор пов’язаних з Чорнобилем явище занадто рідкісне, щоб постійно на нього сподіватися. Тому варто замислитись, якщо навіть під час найактивнішої фази популярності, кількість туристів не була захмарною, то що буде коли хайп остаточно спаде, як тоді розраховувати на зону, як на повноцінний напрям для туризму в Україні.
Але є й інші умови які поскладають розвиток туризму в Зоні. Якість і емоційність екскурсії на пряму залежить від вибраної для поїздки пори року. Так, наприклад, літом, не зважаючи на максимально комфортну погоду, ЧЗВ дуже сильно заростає листвою незчисленних дерев та кущів. В таких умовах дуже важко розгледіти всі подробиці локацій і насолодитися атмосферністю. Взимку, незважаючи на прекрасну видимість, в Зоні дуже холодно, а короткий світловий день значно понижує можливості туристів. Для поїздок у ЧЗВ радять вибирати міжсезоння – ранню весну чи пізню осінь, коли і не спекотно, і не холодно, а листя ніяк не заважає огляду. В таку пору Прип'ять виглядає дуже депресивно та самотньою. Такі умови викликають почуття смутку, підкреслюючи масштаб та значення катастрофи.
Фактор часу відвідування зони, як ми бачимо на пряму впливає на фінальне враження туристів, а враховуючи короткі проміжки з найкращими погодними умовами, організувати поїздки великій кількості охочих дуже важко, тому багато з ти хто поїхав у не найоптимальнішу пору, навряд отримає заряд емоцій на, який розраховував.
Проте як показує практика, навіть ті, чиї очікування від візиту в Зону виправдалися, рідко повертаються сюди в другий раз. Це пов’язано з тим, що більшість закордонних туристів приїжджають до Чорнобиля лише для ефектної фоточки в Інстаграм і новим досягненням в графі екстрим-подорожі. Для такої публіки це місце не має такого сакрального значення, як для тих хто детально знає трагічну історію минулих тут подій і отримує від кожної поїздки свої власні емоції та переживання, бо як вони самі кажуть: «Зона не відпускає». А от більш глобальний потік туристів з першого списку рано чи пізно зникне і ідея створити в ЧЗВ центр туризму може остаточно канути в Лету.
Тож якщо отримати суттєву вигоду не вдасться, то чи потрібно починати втілення таких масштабних планів? Зараз з’являється все більше і більше повідомлень про появу нових туристичних маршрутів, запровадження водних екскурсій та багато заходів по реконструкції різних об’єктів та побудові нової інфраструктури. А вся ця діяльність може негативно позначитись на унікальній природі Зони, яка, за відсутності людей, неочікувано стала заповідником і є одним із найбільш незвичних біологічних експериментів на Землі. Відсутність людини та будь-якої господарської діяльності сприяла відновленню популяцій рідкісних тварин та рослин утворенню нових лісних масивів і формуванню справжньої, не штучної екосистеми. Зараз, зі слів вчених, в ЧЗВ прижилося багато червонокнижних видів: флори – 61 і фауни – 66. Суттєво збільшилася популяція рисів, вовків, зубрів, лосів, бурих ведмедів і навіть коней Пржевальського, які повність надані самі собі на одинці з природою. Невже можливо порівнювати значення всіх цих речей з досить сумнівним прибутком?