Ці люди відчувають переваги енергоефективності, готові працювати у рамках проектів Фонду, а тому є природними партнерами держави у цьому питанні. Якщо дивитися глобально, то цей найбільш активний суспільний прошарок став провідником цінностей енергоефективності в Україні.
Вкрай необхідно швидко вдосконалити законодавчу базу і запустити в Україні тренд енергоефективності. Фонд енергоефективності – не лише інструмент компенсації громадянам витрат на енергомодернізацію. Ще однин блок завдань Фонду – розробити і втілити у життя технічні рішення щодо максимальної енергоефективності. Експерти Фонду запропонують країні системні рішення. Так наведемо лад у споживанні, стимулюємо модернізацію підприємств, що виробляють і надають комунальні послуги.
Наша мета – захистити і підтримати кожного громадянина. Питання енергоефективності сьогодні об’єднує країну і є актуальним для більшості громадян. Адже термомодернізації очікує 70% житлового фонду. Тому проекти Фонду зацікавлять як споживачів, які отримують житлові субсидії, так і спроможних платити самостійно. Перші за рахунок монетизації субсидій інвестуватимуть у власну енергоефективність. А другі отримають нагоду заощадити на тепломодернізації помешкань без збільшення щомісячних витрат. Для цієї, заможнішої категорії родин, інструменти Фонду також є компенсаторними механізмом, свого роду прихованою субсидією. Адже державна підтримка відбуватиметься через компенсацію тіла кредиту на впровадження енергоефективних заходів. Її обсяг буде залежати від ефективності таких заходів. Наприклад, якщо після термомодернізації споживання енергоресурсів знизиться на 15%, буде компенсовано 10-15% тіла кредиту. Якщо ж економія складе 45%, то розмір компенсації збільшиться до 45 %. Тобто інструменти Фонду працюють адресно, аби дати ефект для кожної родини. Результатом для обох категорій стане зменшення витрат на житлово-комунальні послуги, підвищення комфортності помешкань та можливість продати свою квартиру чи будинок дорожче.
Бачу три джерела фінансування програм Фонду. Усі вони відпрацьовані у Польщі, Литві, Чехії та інших країнах ЄС, де подібні моделі було свого часу реалізовано. Це, зокрема, кошти із державного бюджету. У Бюджетному кодексі маємо встановити закономірність щодо витрат на субсидії та енергоефективність. Якщо закладаємо 42 млрд гривень на субсидії то 10% треба передбачити на енергоефективність. Також готові долучитися до фінансування Фонду партнери з Уряду Німеччини та ЄС. А третім джерелом стануть енергоінвестиції громадян за рахунок монетизації субсидій.
У даному випадку Україні потрібно остерігатися не відносно незначних витрат, а – невеликих доходів. Радянську систему, за якої невеликі тарифи дозволяли державі не платити достойні зарплати треба змінювати. На справедливу. Адже рентні платежі від енергоринку можна перенаправити на соціальні виплати, заробітною плату та пенсії. Виправдані тарифи на енергоресурси припинять корупцію у галузі, а кошти, які вийшли від ренти спрямувати на соціальні платежі.
Ринок енергоефективних проектів відкриває країні величезні можливості для виробників, проектних та сервісних компаній. Вже сьогодні їх представникам варто пропонувати споживачу рішення, які можуть бути масово задіяні по всій країні. Ринок відкриває перспективи компаніям з енергоаудиту, із прокладання і заміни інженерних мереж. Будуть залучені проектанти, виробники будівельних матеріалів, власне будівельні компанії.
Ми оцінюємо інвестиційний обсяг цього ринку у $40 млрд. Його активізація відкриє українському бізнесу друге дихання. І таким чином Фонд енергоефективності справді стане ключовим національним START-UP для тисяч підприємств та компаній.
Ринок однозначно розвиватиметься чесно, прозоро і конкурентно. Адже саме клієнт, а не чиновник визначатиме виконавця робіт. Енергоефективність є нині величезним викликом для України. Але вже завтра вона стане можливістю для глобального економічного розвитку. У Європі немає жодної країни, яка би успішно не здолала цей шлях. Тож і Україна має усі шанси здобути власну енергонезалежність.