Динаміка протесту невпинно знижується. Люди втомлюються. Морози посилюються. Час грає проти нас. І всі це розуміють. Влада чекала зручного моменту для повної «зачистки» Майдану. І цієї ночі дочекалась…
Опозиція ж чомусь зупинила свій «наступ». Лише на один день їй вдалось утримати блокаду урядового кварталу. Вони наївно чекають, що президент піде на поступки і запропонує переговори. Однак вони відмовляються розуміти, що навіть у разі переговорів і незначних поступок вони не будуть застраховані від подальшої помсти і реакції.
Опозиційні лідери вже опинились в ситуації «пан або пропав», але панами ставати не поспішають. Не зважаючи навіть на звернення свого лідера – Юлії Тимошенко. І від того наближають час своєї неминучої загибелі. Відступати ж їм вже просто нікуди. Потрібно перемагати.
Пропозиції ж абсолютно конкретні. Негайно міркуємо над персональним складом "тимчасового уряду". Це мають бути порядні професійні сміливі люди, мінімально заангажовані політичними силами, які мають високий авторитет у своїх сферах/галузях. Або навпаки – учасники вже сформованого опозиційного тіньового уряду.
Треба взяти лише ключові напрямки (максимум 10-12). Терміново їх збираємо, пропонуємо, отримуємо відповідь. Їх головною задачею має стати не реформування і не "перетягування ковдри", а утримання політичної і економічної ситуації під контролем, недопущення збройного протистояння, забезпечення внутрішньої та зовнішньої легітимності.
Одночасно з тим необхідно подумати про підтримку в регіонах. Там, де є "легітимна революційна влада" - чудово. Там, де такого нема - необхідно підготувати тих, хто візьме на себе відповідальність за функціонування "тимчасових адміністрацій". З усіма діючими ведуться переговори на предмет визнання влади Тимчасового уряду. Ті, хто визнає - далі працюють. Хто ні - оголошується рішення про їх розпуск.
Після проголошення розпуску КМУ, ВРУ і Президента, ухвалюється звернення до всіх органів влади та місцевого самоврядування про визначення зі своєю позицією. Оголошується звернення до дипломатів про визнання тимчасового уряду єдиною легітимною владою в Україні. Тут головне перетягнути на свій бік середню ланку командного складу силовиків. Вони мають стати гарантією мирного виходу з політичної кризи.
І, найголовніше, одразу ж оголошується про початок скликання Установчих зборів, на яких має бути написано нову Конституцію - Суспільний договір. До участі у зборах запрошуються всі, хто мають власні ідеї та напрацювання у державотворенні. Набір триває доти, доки не набереться 450 чоловік. Вони збираються у приміщенні ВРУ і зачиняються там, працюючи доти, доки не дійдуть згоди Консенсусом затвердити єдиний документ.
І коли всі до одного погодяться з остаточним варіантом - вони виходять до народу і оголошують результати роботи, які затверджуються на загальнонаціональному референдумі (за новим законом, який також має бути затверджений на Установчих зборах). Всі, хто візьме участь у Конституанті, не матимуть права протягом наступних 5-ти років брати участь у роботі органів виконавчої влади.
Але це все необхідно зробити вже сьогодні. Після нічної зачистки Майдану, знову збереться велика кількість народу. От там це все і має бути оголошено.
А тепер знову – в дорогу! Туди, де твориться історія!
P.S.: наслідуючи приклад Андрія Окари, скажу: всі обставини, імена людей, посади, назви органів та місцевостей є вигаданими. Будь-який збіг з реальними обставинами і реальними людьми є випадковим.