Що таке третя місія університету?
Університет як освітня інституція і як спільнота має три головні місії. Перша – провадити якісний освітній процес. Друга – бути центром інновацій та досліджень. Третя – суспільне служіння, яке націлене на два пріоритети: цілеспрямовано використовувати академічні розробки для розв’язку суспільних проблем, і бути трансфером технологій та інновацій для приватного і публічного сектору.
На Заході суспільне волонтерське служіння ще називають третьою місією університету. Тобто університети зосереджують ресурси на тому, щоб принести користь суспільству за межами академічної сфери. Для цього виші повинні тісно співпрацювати з так званим «золотим трикутником» – бізнесом, владою, громадою.
Завдяки інтелектуальному партнерству і залученню багатьох гравців (як українських, так і міжнародних), університети можуть створювати соціальні інновації та впливати на суспільні зміни.
Суспільно орієнтоване навчання
У світі суспільне служіння університетів базується на підході суспільно орієнтованого навчання СоН (англ. Service learning, SL). Цей освітній підхід, спрямований на формування у студентів академічних знань, практичних навичок і відповідального ставлення через розв'язання проблем у громаді та разом з громадою. Тобто фактично освітні досягнення інтегруються у суспільний ріст.
Поняття суспільно орієнтованого підходу у навчанні було впроваджене ще у 60-х роках ХІХ століття у США педагогами Вільямом Рамзі та Робертом Сіґмоном. 1994 року американський науковець Ендрю Фурко заснував Центр досліджень і розвитку суспільно орієнтованого навчання в Каліфорнійському університеті в Берклі. Його вважають першим університетським дослідницьким центром у США з вивчення СоН.
В європейських університетах підхід СоН також уже пройшов етап інституалізації – є напрацьовані матеріали, план дій підготовки викладачів для роботи з громадами, бізнесом, з суспільними запитами. Є також і успішні кейси. Для цього діють відповідні центри компетенцій, спільні міжуніверситетські платформи тощо.
Про суспільне служіння, як правило, починають активно говорити тоді, коли країна зіштовхується з кризами. В Україні уже 11-й рік триває війна, тож, для нас вкрай важливо відпрацювати різні моделі і тестувати підходи, аби створити цілісну систему роботи з СоН, яку можна масштабувати, як і всередині університету, так і у роботі з іншими освітніми закладами. У 2019 році Український католицький університет став пілотним закладом, який розпочав викладання за методологією СоН. Лише за минулий рік викладачам і студентам вдалося реалізувати 25 проєктів суспільного служіння.
Окремі українські університети та міста, здебільшого на заході України, з початком повномасштабного вторгнення Росії, стали чимось на зразок хабів стійкості. У лютому-березні 2022 року Львову було важко прийняти величезний потік людей, які тікали від російських бомбардувань та окупації. Як приклад, в одному із корпусів католицького університету, ми облаштували тимчасовий прихисток для вимушено переселених осіб. Його обладнали усім необхідним для перебування осіб з інвалідністю і фактично на той час у Львові це був єдиний шелтер, який міг прийняти маломобільних людей і забезпечити для них гідні умови перебування. Крім того, тут люди могли отримати консультації з побутових питань щодо проживання, транспорту, діяльності інституцій та штабів. Додатково подбали і про духовний супровід, консультації сімейних лікарів та юридичну допомогу. Це все робили наші викладачі, студенти, працівники. На той момент ми розуміли – це та вузька ніша, в якій можемо працювати і послужити громаді в час повномасштабної війни. Це також є однієї із форм суспільного служіння.
Підсилювати громади
З точки зору європейської інтеграції, децентралізація – є одним з джерел суспільного зростання. Для України це особливо актуально, адже наша спроможність як держави падає через міграційні фактори війни. В цих умовах університети покликані допомагати громадам ставати сильнішими, ефективнішими а, головне, – самозарадними. Відтак, освітні програми в університетах, які впроваджують третю місію, включають у свої курикулуми моделювання та планування стратегічного розвитку громад, консультації представникам громадянського суспільства та бізнесу, а також реалізацію студентських волонтерських ініціатив, ціль яких – розв'язання конкретних локальних проблем громад.
Такий підхід до освіти дає молодим людям відчуття, що вони є частиною великої місії і покликані змінювати світ. Адже відданість служінню можна сформувати не лише за допомогою волонтерства у вільний від навчання час, а й за допомогою самих навчальних дисциплін із вбудованою проєктною діяльністю в громаді та разом із громадою. Це один із найкращих способів дати студентам розуміння, що їхнє навчання є актуальним, прикладним і значущим під час війни.
Разом з тим, це спонукає викладачів ставати учасниками соціальних змін, пам’ятати про громаду при розробці своїх навчальних курсів і результатів навчання, навчитися мислити з огляду на свій внесок у життя громади та впливу академічної роботи на суспільні трансформації і загальне благо.
Наприклад, як відповідь на воєнні виклики, 6 українських вишів навесні 2023 року обʼєдналися в Альянс українських університетів. За минулий рік у співпраці з фондом «Відродження», Альянс реалізував пілотний проєкт співпраці з 12 громадами України під назвою «Посилення спроможності громад для відбудови через пілотування їхньої взаємодії з університетами». Для участі були обрані громади з декількох областей. Пілотними стали також прифронтові громади, де часто обмежене залучення громадянського суспільства через бойові дії. Так університети, обʼєднані альянсом, зобов’язалися змінити свою поведінку як лише академічних закладів і заангажуватися у розв'язання суспільних проблем.
Університети у межах проєкту досліджують проблемні питання громад, розробляють методологію, яка дозволяє оцінити потреби спільноти з погляду влади, жителів, які довгий час живуть там, сімей переселенців, місцевого бізнесу. Мета – допомогти університетам та/чи іншим організаціям в побудові системної аналітичної та/або навчальної підтримки територіальних громад. Для цього університети в ході дослідження виокремили найбільш пріоритетні потреби громади, виявили специфічні проблеми та потреби окремих груп, описали практики врядування, які сприяють розвитку, стійкості, відновленню, а також, які його уповільнюють.
На основі дослідження представники громад презентували власні проєкти розвитку – інфраструктурні, екологічні та соціальні. Наприклад, Роменська громада представила концепцію будівництва сміттєсортувальної станції, завдання якої вдосконалення системи управління побутовими відходами та зменшення впливу на довкілля. Шосткинська і Марганецька громади пропонували проєкти облаштування підземних навчальних центрів для забезпечення безпечного навчального процесу під час воєнного стану.
Проаналізувавши успішні проєкти та перші помилки, університети альянсу спільно планують розробляти освітні програми для органів місцевого самоврядування, представників громад – як справлятися з викликами, де шукати фінансування тощо. А надалі подають ці проєкти на фінансування міжнародним донорам, залучаючи ресурси на їхню реалізацію, супроводжують проєкти, консультують, допомагають у звітуванні. Інакше кажучи, підсилюють обмежені спроможності громад, допомагаючи реалізувати ті наміри, на які вони самостійно не мали ресурсу.
Цим шляхом повинні піти й інші університети, беручи відповідальність за ті громади, котрі територіально до них близькі. Або ж пропонуючи ту експертизу, яку потребують громади. Для цього треба чітко описати та визначити компетенції, якими володіють заклади освіти, що часто також є викликом для них.
Через реалізацію третьої місії освіти, українські університети повинні стати соціальними брокерами, які поєднують різні середовища, допомагають їм почути один одного. Університети пропонують не лише експертизу, а й самі долучаються до реалізації напрацьованих рішень. Саме таким чином відбувається соціальна трансформація – що є найголовнішим фокусом третьої місії університету.
В умовах постійних викликів, університети повинні зосередитися на своєму соціальному залученню, поряд із навчанням та дослідженнями. Як влучно згадує Папа Франциск у «Глобальному Освітньому Пакті»: «Цінність наших освітніх практик повинна вимірюватися не вмінням пройти стандартизовані тести, а здатністю впливати на серце суспільства та породжувати нову культуру взаємодії».