У нашій країні право на інформацію закріплене в Конституції України, також воно регулюється низкою інших правових актів. Зокрема порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Належне гарантування права на інформацію є невід’ємним атрибутом функціонування свідомого демократичного суспільства та правової держави.
Водночас наразі ми живемо в умовах війни. Від початку повномасштабного вторгнення Україна зіштовхнулася з низкою викликів у сфері інформаційної безпеки: дезінформація, пропаганда та фейкові новини стали потужним засобом впливу на свідомість громадян зі сторони ворога. Також російська сторона намагалася дізнатися важливу для неї інформацію, аби використовувати її у своїх цілях.
Тому відповідно до Конституції України право на інформацію може обмежуватися в умовах воєнного стану. Водночас це не означає його повну заборону.
Наразі більшість розпорядників публічної інформації продовжують надавати її у відповідь на запити, а також оприлюднюють на офіційних вебсайтах і сторінках у соціальних мережах.
Тож, яка ситуацію в Україні нині? Офіс Омбудсмана здійснює парламентський контроль за дотриманням права на доступ до інформації. За період воєнного стану ми виділили низку головних порушень:
• ненадання відповідей або ігнорування запитів, що надійшли до 24 лютого 2022 року;
• необґрунтоване застосування відстрочки у задоволенні запитів;
• відмова у реєстрації та прийомі усних запитів;
• надання недостовірної, неточної або неповної інформації;
• неоприлюднення проєктів та прийнятих рішень органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб;
• неоприлюднення військовими адміністраціями нормативно-правових актів, що стосуються заходів правового режиму воєнного стану в частині обмежень прав людини;
• неправомірна відмова у наданні інформації (у більшості випадків — надання відповіді не по суті, рідше — надання посилання на вебсайти або інші відкриті інформаційні ресурси);
• необґрунтоване вилучення чи обмеження в доступі до публічної інформації, блокування вебсайтів.
Такі порушення – потребують реагування та контролювання. Тому ми на постійній основі займаємося моніторингом дотримання права на інформацію. Завдяки цьому нам вдалося виділити основні проблеми і перешкоди запитувачів:
• неоприлюднення інформації про контактні номери розпорядника, на які можна звернутись із запитом;
• постійно зайнята лінія (одноканальна лінія) або недійсний номер телефону розпорядника;
• відмова приймати та реєструвати усний запит, повідомляти реєстраційний номер;
• переадресування запитувача на інші номери.
Водночас додам, що ми оприлюднюємо рекомендації щодо дотримання інформаційних прав. Так, розпорядникам слід звернути увагу на тлумачення умов застосування відстрочки у задоволенні запиту. Наприклад, розпорядники публічної інформації у кожному конкретному випадку застосування відстрочки повинні не просто формально посилатися на наявність обмежувальних заходів, а обґрунтовувати, що саме не дозволяє задовольнити запит вчасно. І звісно – обов’язково повідомляти про орієнтовну дату надання інформації.
Тобто саме по собі запровадження воєнного стану не є достатньою підставою для відстрочки у задоволенні запиту.
Наведу один з неправомірних прикладів – Запорізька обласна військова адміністрація розпорядженням голови від 22.04.2022 № 193 відстрочила «до припинення в Україні воєнного стану надання відповідей на запити щодо надання публічної інформації відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Зазначене порушення зафіксували під час проведення одного з моніторингів. За результатами якого ми сформували чіткі рекомендації щодо особливостей застосування відстрочки в задоволенні запитів, а також недопущення скоєння подібних порушень.
Також доволі часто розпорядники інформації посилаються на правовий режим воєнного стану як достатню підставу для застосування відстрочки, ніяк не обґрунтовуючи конкретні наявні перешкоди для виконання свого обов’язку із забезпечення інформаційних прав громадян. Ця практика – неприпустима.
Тому якщо говорити про інформаційні права під час війни, варто розуміти – обмеження є, але це не означає, що розпорядники мають відмовчуватися чи шукати причини для відстрочки.
Пам’ятаймо, що право на інформацію – це основа демократії!