Чи не вперше в історії проведення конкурсів навчальної літератури право вибрати кращі підручники для учнів Міністерство освіти та науки довірило вчителям. Таке рішення було прийнято після процедури експертизи, яка, хоч і зазнала змін, усе ж залишається недосконалою.
«Зміни були впроваджені ще влітку 2019 року, зокрема, близько 200 експертів, які проводили експертизу підручників цьогоріч, були зобов’язані пройти навчання. І ми вже бачимо, що експертиза підручників зросла, хоча все одно ще далека від ідеалу", – зазначила міністр освіти і науки Ганна Новосад на прес-конференції у понеділок.
Які ж недоліки процедури експертизи підручників виявилися цього року?
Експерти, хоч і зобов’язані оцінювати підручник відсторонено, незважаючи на особисті інтереси та уподобання, все ж збиваються на суб’єктивні зауваження.
Чи не в кожному експертному висновку на підручники переважають оцінки «відповідає частково», «дотриманий частково», «майже не забезпечено», «забезпечено майже повністю», «можна було б додати» тощо.
О'цінюючи підручник, експерти керуються власним смаком. Дуже часто трапляються суб’єктивні висновки на кшталт: «Естетичне оформлення підручника викликає не достатнє бажання працювати з ним».
В одному з підручників, поданих на конкурс, автори вмістили близько 150 завдань творчого характеру і промаркували їх відповідними позначками. Проте експерт цього не зауважив і висловив заперечення: «Вважаю, що в проєкті підручника недостатня кількість завдань творчого характеру».
Не всі експерти продемонстрували достатній рівень спеціальних знань, умінь та навичок для оцінювання. Деякі навіть не знають правил проведення експертизи, засад навчання у «Новій українській школі».
Так, авторам одного з проєктів експерти закидали, що вони написали підручник з «Української мови та літератури», хоч такого предмету взагалі не вивчають у початковій школі. Є єдина дисципліна «Українська мова та читання» або дві окремі – «Українська мова» та «Літературне читання» залежно від типової освітньої програми.
Авторам кількох підручників експерти ставили в провину подання не цілого видавничого оригінал-макету, а лише зверстаної першої частини та рукопису другої. Хоча вимоги проведення конкурсу передбачають подання проєкту підручника у двох його складових частинах.
Десятки таких експертних зауважень, які ніяким чином не впливають на якість підручника, можуть здатися дріб’язковими. Проте кожне з них призводило до зниження оцінок та відхилення підручників. За результами експертизи аж 11 проєктів були забраковані. Проте 9 із них були повернуті до наступного етапу конкурсу рішенням апеляційної комісії, яка фактично підтвердила необгрунтованість та непрофесійність експертних висновків.
Очевидно, що процедура експертизи потребує термінового оновлення. Це розуміють і в МОН.
"Однією з найбільших проблем, яка не дозволяє зробити підручники кращими – це занадто короткий термін у межах нинішнього законодавства для їхньої підготовки, особливо для етапу експертизи і оцінювання вчителями", – каже Ганна Новосад.
Отож, на експертизу підручників слід відвести більше часу. Можливо, варто взагалі відв’язати цю процедуру від вибору вчителями, а ці два етапи проводити у різні роки.
Бо нині ситуація виглядає так: оголошується конкурс, через місяць автори подають проєкти підручників, упродовж двох місяців здійснюється експертне оцінювання, іще місяць – на апеляцію результатів експертизи та вибір підручників учителями. У результаті достатнього часу для підготовки проєктів підручників, його експертизи та вибору не мають ані автори, ані експерти, ані вчителі.
Поспіх у виданні підручників для школи породжує помилки. Їх буде значно менше, якщо процедура експертизи відбуватиметься постійно, а експерти будуть позбавлені повноважень відхиляти підручник.
Єдиний виняток – коли знайдуть у навчальній літературі заборонений законодавством чи неприйнятний контент. Це – єдиний критерій для висновку про недоцільність використання підручника в навчальному процесі.
Окрім змін процедури експертизи, варто обрати інший принцип формування бази експертів для здійснення оцінювання проєктів шкільних підручників. Чинна модель – набрали претендентів за оголошенням, протестували їхні навички, провели дистанційне навчання, залучили до експертизи – дає збої і породжує підозри у зовнішніх впливах на експертів. Цього конкурсу відразу п’ять підручників отримали меншу кількість оцінок, бо один експерт просто не надіслав своїх експертних висновків. При цьому жодної відповідальності за такі дії експерт не несе ані перед експертною установою, ані перед організатором конкурсу, ані перед його учасниками, які оплатили проведення експертизи. Бо всі експерти залучалися до експертизи на анонімних умовах. Це питання потребує якнайшвидшого регулювання. Якщо конкурс підручників проводиться на засадах відкритості та прозорості, то які можуть бути у ньому експерти-інкогніто? І якщо за якість підручника мають відповідати усі – від автора до міністра, то чому експертам відведена роль залишатися в тіні? Ні, експерти мають поділяти відповідальність разом з усіма. База експертів має бути відкритою – це, до речі, уможливить контроль за проведенням конкурсу з боку громадськості і нівелює потенційний конфлікт інтересів між експертами та учасниками конкурсу.
Провести ці зміни слід ще до початку наступного конкурсу підручників для 4 класу «Нової української школи», який планується восени цього року. Тоді вже 2021-го проєкти підручників будуть значно якісними на етапі вибору вчителями, а педагоги матимуть більше можливостей обрати підручник до вподоби.