Це означає, що відсоток громадян, які виступають проти ринку, навіть вищий, ніж результати підтримки президента на виборах. Звичайно, це маніпулятивне порівняння, але я спеціально вдаюся до нього, щоб наочно продемонструвати глибину проблеми.
За десятиліття бездіяльності влади у цьому питанні зацікавлені у збереженні статусу-кво групи безперешкодно проводили масштабну дезінформаційну кампанію серед наших громадян. У медіа вливалися і досі вливаються найекстравагантніші страшилки: "землю скуплять олігархи чи китайці, чи арабські шейхи" і "вагонами вивезуть за кордон", а те що не вивезуть "засіють рапсом, щоб перетворити наші землі на пустелю".
І страх більшості наших громадян насправді виправданий. Відсутність системного діалогу між власниками паїв та владою протягом десятиліть сприяла поширенню таких фейків. Влада не наважувалася рухатися в напрямку комунікації майбутньої реформи, натомість зберігала двадцятирічний мораторій на комерційний обіг с/г земель. Через це, з року в рік, страхи людей лише підкріплювалися і результат не змусив себе довго чекати. Дані соціологів - цьому яскраве підтвердження.
Оголошені урядом плани вивести з тіні комерційний обіг с/г земель - важливий крок для встановлення правил на ринку. Прийняття відповідного законодавства сприятиме перезапуску економіки як шляхом стимулювання внутрішнього попиту, так і через залучення прямих іноземних інвестицій в галузь.
Але як бути з громадською думкою? Під її тиском знову відкласти реформу на невизначений час? Чи все ж проявити політичне лідерство і провести трансформацію сектору під знаком персональної відповідальності за її результат? Я очевидний прихильник другого варіанту. Але без активної комунікації як з цільовою аудиторією, так і з усіма громадянами України це зробити не вдасться.
Прикладами такої комунікації може бути досвід інших країн, які імплементували і вже користуються перевагами відкритого ринку землі. Топ-5 країн Європи з найвищою середньою вартістю гектару с/г землі: Нідерланди (~68 тис. євро), Люксембург (~35.5 тис. євро), Італія (~33.5 тис. євро), Велика Британія (~23.5 тис. євро), Ірландія (~20 тис. євро). В усіх цих країнах функціонує модель відкритого ринку. Вона передбачає майже повну відсутність обмежень та норм державного регулювання (в тому числі для іноземців).
У той же час, при знаній родючості українських ґрунтів, середня вартість гектару с/г землі в Україні не перевищує 1 тис. євро. Це в 68 разів дешевше, ніж у Нідерландах. Натомість, ми фігуруємо в іншому списку країн, в яких також відсутній легальний комерційний обіг с/г земель: Куба, Венесуела, Таджикистан, Республіка Конго та КНДР. Компанія не з найприємніших, є над чим замислитись.
Критики відкритого ринку природно хвилюються через низьку конкурентоспроможність вітчизняних фермерських господарств порівняно з їхніми західними колегами. Це стосується як технологій, так і доступу до дешевих ринків капіталу. Присутній страх, що Україна перетвориться на латиноамериканську латифундію, де дрібне і середнє фермерство зникне як клас.
Проте уряд заявив, що взяв до уваги ці ризики. В проекті Закону “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” було включено норму про обмеження максимальної площі земельних ділянок на одну особу в 200 тис. га. Більше того, в межах однієї області, в одних руках та пов'язаних з ними особам, можна сконцентрувати не більше 15%. А в межах країни - не більше 0,5%. Обмеження стосується не лише перебування землі у власності, а в тому числі й оренди.
Щодо конкурентоспроможності вітчизняних дрібних та середніх фермерських господарств уряд пропонує закласти в бюджеті фінансування у розмірі 4.4 млрд. грн. для компенсації відсоткової ставки по кредитах. Таким чином, урядовці планують підвищити фінансову спроможність українського аграрія до рівня його іноземних конкурентів.
Станом на сьогодні лише одна Академія аграрних наук володіє земельним банком у більш ніж 500 тис. га. с/г земель. Його ефективність, м’яко кажучи, викликає сумніви. Профільний міністр, презентуючи майбутню реформу, наголосив, що держава не планує продавати землі, що знаходяться в її власності. Реформа передбачає передачу їх територіальним громадам за місцем розташування ділянок. І вже в межах громади буде прийматися рішення чи здавати ці наділи в оренду, чи продавати на відкритому ринку.
Цими аргументами урядовці не закривають більшість страхів, які досі оволодівають нашими громадянами, але розпочали важливу дискусію, якою нехтували десятиліттями.
До повноцінного старту комерційного обігу земель с/г призначення, за умови ухвалення відповідного Закону, ще більше року. За цей час необхідно знаходитися у перманентному діалозі з громадськістю та активно адвокатувати реформу.
Але цього очевидно недостатньо. Для зміни негативного тренду необхідно залучати лідерів громадської думки, публічних бізнесменів, знаменитостей, церкву і звичайних активних громадян. Навколо цього питання повинен об’єднатися увесь прогресивний політикум і лише тоді ми зможемо змінити цей закостенілий тренд.