Елла Штика, учасниця проекту «План Z: трансформація культурного простору у невеликому українському місті» ділиться враженнями від роботи у проектній групі та участі над розробкою публікації «Дорожня карта – сталий культурний розвиток в Україні».
Ми багато говорили про партисипацію, про те, якою вона буває. Сьогодні партисипація (тобто співучасть) є критерієм оцінки, вимогою майже до кожного процесу, який відбувається в сфері культури, чи то в професійному середовищі, чи то при роботі з аудиторіями. Ми говоримо про співучасть як при розробці національної стратегії розвитку культури, так і, наприклад, музейної експозиції. Якщо ми розглянемо проекти, над якими працювали учасники Культурно-освітньої академії, ми в цьому переконаємось. Наприклад, проект «Агенція експертних ініціатив» спрямований на створення експертної мережі для обміну практиками, а також для співучасті фахівців культури в розробці спільних стратегій розвитку.
Проект Клуб Активних Культурних Альтернативних Організацій (КАКАО) говорить про те, що необхідно на прикладі пілотних проектів у малих містах України дослідити муніципальні ресурси, проаналізувати, як на базі цих ресурсів ми можемо створити центри для розвитку громади. Тобто ми говоримо про участь громади у створенні культурного продукту, у прийнятті рішень щодо культурного життя міста, надання можливості творчим людям на місцях інтегруватись в загальноукраїнські процеси.
Співпраця між бюджетним та незалежним сектором, діалог між експертами музейної справи, бібліотечної справи, міськими та обласними будинками культури та незалежними гравцями – про це йдеться в проекті «Культ чи культура – розвиток партисипативних практик в музеях». Автори проекту зазначають, що необхідно реанімувати бюджетні заклади культури силами громадського сектора, створити на їх базі партисипативні заклади для громад. Вони пропонують низку навчальних заходів для працівників музеїв та представників громадських організацій з проектного менеджменту та розробки спільних ініціатив.
Автори проекту «План Z» вважають, що ключовою умовою для успішних перетворень у малому українському місті є комунікація між органами влади, громадянами та громадськими організаціями. Налагодити такий діалог є однією з головних цілей проекту.
Тобто ми всі кажемо про новий порядок денний в культурі. Всі наголошуємо на перерозподілі повноважень та ресурсів між бюджетним сектором культури, громадським сектором та громадами. Перетворення завжди болісні для тих, хто комфортно почувається в існуючій ситуації. Я сподіваюсь, що ми всі знайдемо в собі мотивацію до роботи в рамках співучасті, повагу до способу мислення іншого та оцінимо додану вартість від такої співпраці.
Насамкінець хочу зазначити, що менеджери культури все більше стають політичними та соціальними гравцями, формують простір, в якому існують, бачать культуру важелем змін інших секторів сталого розвитку – соціального, економічного, екологічного. Вони стають модераторами та інтерпретаторами цих зон перетину між культурою та іншими сферами. Державні структури і тип управління миттю не зміняться. І ми маємо брати участь та бути компетентними в процесах розробки міських та регіональних стратегій розвитку, розкривати потенціал громадського суспільства та громад.