Автопортрет.1957. Олія, картон. 47х26 см
З парканної несанкціонованої виставки «Сичик+Хрущик» (Хрущик – одеський художник Валентин Хрущов), яка відбулася 8 травня 1967 року в Одесі, тривала 3 години, почався одеський нон-конформізм.
Гамлет. 1973. Олія, полотно. 83х60 см
Станіслав Сичов народився і помер в Одесі, закінчив Одеське художнє училище, в 1961-1963 роках працював в Узбекистані, звідки в його творчість «прийшли» азійські мотиви, орієнтальні теми. Сичова не прийняли в Спілку художників, відтак він міг не перейматися офіційним визнанням свого мистецтва, це давало свободу малювати, що хочеш і як хочеш. Його виставковими залами були квартири – справжнє, чесне одеське мистецтво можна було побачити на квартирниках. На Сичова мали вплив нерадянські стилі – імпресіонізм, сецесіонізм, мистецтво Гогена. Його живопис – щільний, зухвалий, він сміливо обходився з кольорами, по його роботах можна вивчати усі відтінки червоного.
Світло у саду. 1977.
В його роботах є напруга, драматизм, є відчуття краси – особливо це стосується жіночих фігур, є усвідомлена декоративність. «…агресивний живопис і картини-крики. Так, це не замилувальне відображення природи. Це зіткнення особистості з середовищем, яке цю особистість відштовхує. Причому, мені здається важливим ще й те, що в живописі С. Сичова відверто присутні чоловіча міць, чоловіче начало. В той час, як усе наше мистецтво проповідувало під виглядом моральності якусь безстатевість, Станіслав Сичов зовсім не створював еротичне мистецтво, а чітко заявляв ту силу, якою ми так захоплюємося в живій природі», - писав Євген Голубовський про того, кого називали самотнім бунтарем і героєм одеської богеми.
Біля дзеркала. 1975
До виставки «Наро…», яку в 2013 році провів Одеський музей західного і східного мистецтва, видали однойменний альбом художника, в який, крім художніх робіт, ввійшли вірші Станіслава Сичова.
Без назви. 1970-ті. Картон, олія. 42х25 см