​Коли дійде верховенство права до Миколаївщини?

Верховенство права, захист прав власності, повна нетерпимість до корупції – три перших принципи в стратегії економічного розвитку України, яку розробила для Мінекономіки команда фахівців. У цьому документі під назвою «Шлях до процвітання. Засади реформування економіки» викладено «основоположні принципи, яких необхідно дотримуватися для успішного переходу від корумпованої, неконкурентоспроможної економіки та олігархічної держави до сучасної багатої країни». І мені хочеться підписатись під кожним словом. Як людині, яка роками протистоїть тотальній корумпованій системі на своїй рідній Миколаївщині, де процвітає кругова порука старих-нових чиновників, міліції, судів.

Фото: Аркадий Корнацкий

На жаль, після Революції Гідності таких довгоочікуваних змін на Миколаївщині так і не відбулось. Замість одних злодіїв до обласних керівних посад прийшли інші, політична колода перетасувалася, відсторонені від "кормушок" чиновники спочатку злякалися, притихли, але вже невдовзі знову підняли голови і повернулись до звичного "безпредєлу".

Про яке верховенство права, нетерпимість до корупції чи захист прав власності можна говорити за таких умов у нинішній Україні, коли голова обласної адміністрації і його команда вже понад рік на очах у всієї громади "крутять кіно для дурнів" - пащекують про боротьбу з корупцією, а самі крадуть у всі можливі способи?!

Про які інвестиції, поліпшення інвестиційного клімату, наповнення бюджету може йтися, коли не подолано чиновницьке, міліційне, суддівське свавілля? Кажу це не голослівно, відчув та й відчуваю досі, як то кажуть, на власній шкурі через свою принциповість і непокору злочинній системі. За таку позицію старі й нові корупціонери, тепер вже об'єднаним зусиллями, не втомлюються цькувати й переслідувати мене, не дають спокійно працювати заснованому мною сільськогосподарському підприємству – ТОВ "Агрофірма Корнацьких".

Зараз конфлікт між злодіями-можновладцями з одного боку і підприємством та мною, а також моєю командою з іншого починає знову наростати. Мої вороги вчиняють проти мене й агрофірми провокації, поливають брудом у ЗМІ, влаштовують пікети з «бюджетників», які протизаконно перешкоджають збирати урожай, посіяний і вирощений «Агрофірмою Корнацьких» на приватизованих законним чином землях.

З цими «бюджетниками», до речі, цікава історія. Змінились часи, змінилась методи тиску на опонентів. Якщо раніше проти «Агрофірми Корнацьких» виводили озброєних до зубів «тітушок» (думаю, всі ще й тепер пам’ятають жахливі кадри закривавлених селян з мого рідного села Чаусово-2), то тепер боротися зі мною й агрофірмою виводять не стільки бойовиків-найманців, стільки тітоньок-«бюджетниць». Цих учасниць злочинного фарсу, започаткованого регіоналами у 2012-му і продовжуваного нинішніми миколаївськими князьками, зробили знаряддям рейдерства проти моєї сім'ї. Мені їх жаль, але й зло вже бере: невже ви не розумієте, що вас тупо використовують, чи не знаєте, що брати крадене це все одно що красти?! У Корнацьких є законна власність на землю - трохи нижче чітко поясню всю історію цієї власності - а на вас виготовили незаконні документи тільки задля знищення політичного ворога!

До листопада 1995 року земля чаусівського колгоспу "Шлях Леніна" вважалася державною власністю. Потім, відповідно до законодавства про приватизацію, була роздержавлена, передана у нову форму власності –колективну власність на землю, яка належала не КСП як юридичній особі, як багато хто думає, а людям,колективу членів КСП відповідно до списку, який додавався до Державного акта на право колективної власності на землю.

Одним словом, відбулася приватизація землі, зміна форми власності, земля стала власністю людей. І її захист гарантовано Конституцією. Тобто сільськогосподарські землі на території Ленінської сільради перестали бути державними і перейшли у власність селян (під назвою «колективна власність») ще в 1995 році. І відтоді чиновник назавжди втратив право розпоряджатися цією землею.

У наступні два роки колективна власність на землю була розпайована. Тобто, загальними зборами була поділена на частки (паї), за правовою природою стала спільною частковою власністю. Право власності кожного члена КСП на земельну частку (пай) у колективній власності на землю було закріплене Сертифікатом, і воно могло бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави, причому обмежень на кількість паїв, які можна було купувати, не існувало.

Таким чином, у другій половині 1990-х років права на чаусівську сільгоспземлю, як і у всіх інших українських приватизованих сільськогосподарських підприємствах, існували у двох вимірах: колективна власність, посвідчена Державним актом на право колективної власності, та індивідуальні права членів колективу на земельні частки (паї) у цій колективній власності, закріплені Сертифікатами.

У 1998-1999 роках члени КСП "Шлях Леніна", співвласники землі колективної форми власності Олексій Вікторович та Клавдія Павлівна Корнацькі у повній відповідності до закону, свого переважного права на придбання земельних часток (паїв) та побажань інших співвласників, мешканців Чаусово-2, викупили 517 земельних часток (паїв), внаслідок чого удвох набули100% прав на всю землю колективної власності. Договори купівлі-продажу були нотаріально посвідчені, Сертифікати на право власності на земельні частки (паї) стали невід'ємною частиною цих договорів, до них були внесені дані щодо нових власників, перехід прав на паї пройшов державну реєстрацію.

У 2000 році, по закінченню всіх юридичних процедур із придбання паїв, вже ставши де-юре і де-факто власниками паїв і носіями права колективної власності на землю, Корнацькі звернулися до органів влади з питання посвідчення набутих прав новим Державним актом, замість того, який був у 1995 році виписаний на КСП. Органи влади у червні 2000 року такого Державного акта видали, одного на двох Корнацьких, але замість терміну "Уколективну власність" або просто "У власність" застосували термін "У приватну власність".

Однак за наказом Л.Кучми, якого він дав 29 серпня 2000 року під час відвідин Первомайського району, суд у 2001 році визнав цього Державного акта недійсним. Аргумент був таким, що акт виданий один на двох, а не на одну людину, як начебто мало бути, і що існує обмеження у 100 га сільгоспземель на одного громадянина. Тобто, держакт був визнаний недійсним із формальних підстав, а не у зв'язку із скасуванням приватизації або розпаювання.

Навіть це "формальне" рішення суду було незаконним, але добитися правди у вищих інстанціях не вдалося - вказівка президента хоч якось мала бути виконана, її "для галочки" виконали і факт залишається фактом: державний акт на право приватної власності на землю було визнано недійсним. Проте, раз не виникло нове право, значить, збереглося попереднє. Тобто, право колективної власності на землю площею приблизно 1800 га, відведену в натурі (на місцевості) ще в 1995 році, право власності на 519 земельних часток (паїв) у тому праві колективної власності на землю, декілька рішень органів влади про роздержавлення землі, про її передачу в колективну власність, про її розпаювання і навіть рішення про передачу землі в ПРИВАТНУ власність(!), на підставі якого було видано того державного акта, нікуди не поділися, вони є чинними, їх ніхто не тільки не скасував, але й не оскаржував!

Жодного рішення суду щодо скасування бодай одного із перелічених вище документів та відповідних юридичних фактів немає, не кажучи вже про скасування їх всіх і про повернення землі у державну власність!

Бандити Януковича, що вели війну проти мене, у 2012 році вирішили не гратися в правосуддя – замість звернення до суду за черговим неправосудним рішенням, щоб не гаяти часу, вони просто видали розпорядження голови Первомайської РДА "про зарахування" понад 1500 га землі на території Ленінської сільради до земель запасу, тобто в протизаконний позасудовий спосіб "конфіскували" роздержавлену, приватизовану землю. І тут же, знову грубо незаконно, "централізовано" видали на неї 775 державних актів так званим «бюджетникам». Ось звідки взялися тітоньки-бюджетниці. Але, окрім них, державні акти отримали миколаївські та з інших областей бандити, що одразу ж після отримання цих актів вчинили розбійний напад на агрофірму, а також мало не весь слідчий відділ міліції, де фальшувалися проти нас десятки кримінальних справ. Отакі "селяни"!

Нагадаю, цільове призначення землі, на яке їм виписали держакти, – для ведення особистого селянського господарства. Міські "бюджетники", між іншим, взагалі не мають права на землю для ОСГ, а в самому Чаусово-2, до того ж, понад 500 місцевих мешканців мають законне і переважне право на отримання безоплатно у власність земельних ділянок для ведення ОСГ, і цим правом досі не скористалися, бо нема вільної землі! І якби земля Корнацьких була дійсно вилучена законно, а не класичним рейдерським способом - через виготовлення незаконних документів - то влада зобов’язана була б передати землю для ОСГ виключно чаусянам!

Але ж для українських корумпованих чиновників, міліціонерів, прокурорів закон, як дишло, вони ним крутять, як їм заманеться. От і в 2012-2013 роках «регіонали» Круглов і Демченко вчинили умисний злочин із виготовлення завідомо незаконних розпоряджень голови райдержадміністрації та державних актів на право власності "бюджетників" на земельні ділянки для ведення ОСГ. І це було вчинено з метою захоплення законної власності Корнацьких, за наявності у них цілої купи законних, не скасованих і навіть не оскаржуваних в суді документів. Про це треба пам’ятати всім тим, хто сьогодні провокує протести на Первомайщині на замовлення обласних посадових злодіїв при законі.

Мусив усе так детально викласти, бо історія складної боротьби «Агрофірми Корнацьких» з чиновницьким свавіллям є показовою для пострадянської України. Де, зокрема,верховенство права, захист прав власності – принципи, які визнано найважливішими для побудови сильної й багатої країни, постійно попирались. Але все ж таки настали нові часи. І ми, хоч повільно, але рухаємось у бік правової держави. І цей процес уже нікому не зупинити.

Аркадій Корнацький Аркадій Корнацький , Народний депутат України
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram