Минулого тижня під час одного з інтерв’ю голова ДФС пан Насіров зазначив, що єдиними статтями дохідної частини бюджету, які не демонструють перевиконання та взагалі важко виконуються, є рентні платежі з видобутку бурштину, нафти та газу (про останні два енергоносії вже найближчим часом буде окремий матеріал, тому зупинятись на цьому не будемо). Як наслідок, Насіров говорить про необхідність зменшення ставок ренти в тому числі й на видобуток бурштину. Взагалі підхід цікавий хоча б тому, що свою неспроможність із виведення з тіні та повноцінного адміністрування ренти за видобуток цінної породи голова ДФС хоче компенсувати зменшеною ставкою. Виглядає це так: план не виконуємо, тому зменшимо план, а натомість шукатимемо інші причини його невиконання.
У бюджеті на поточний рік передбачено доходи зі справлення ренти за видобуток бурштину (30 %) на рівні 1,5 млрд грн.
Не буду детально зупинятися на аналізі ситуації у вказаному секторі державного регулювання (де-факто його немає – питання піднімається по мірі трагедій, скандалів чи журналістських розслідувань), зазначу лише, що, за даними окремих джерел, ринок нелегального видобутку щорічно оцінюється в $ 200 млн (мінімальні оцінки). За підрахунками, в 2014 році було видобуто бурштину на понад $ 500 млн, при цьому бюджет країни суттєвого поповнення не відчув.
Стихійне непромислове видобування дозволяє отримувати лише п’яту частину від реальних покладів. На сьогодні в Україні існує три найбільш відомі родовища бурштину, які розташовані в трьох бурштиноносних басейнах – у Дністровському, Прип’ятському та Дніпровському. У середньому держава щорічно видобуває 3–5 тонн дорогоцінного каміння, тоді як приватні компанії та нелегальні копачі отримують значно більше – 20–30 тонн на рік (деякі аналітики наводять цифру в 60 тонн). Цинічно звучить те, що офіційний показник приблизно співмірний із показником задокументованої контрабанди, причому не нашими митниками, а сусідніми. Відповідно до інформації Міністерства фінансів Польщі, оприлюдненої минулого тижня в українських ЗМІ, в минулому році було вилучено при спробі незаконного перетину кордону з Україною понад 19 тонн бурштину.
Повертаючись до розрахунків, не складно припустити: якщо в бюджеті на поточний рік передбачено доходи зі справлення ренти за видобуток бурштину (30 %) на рівні 1,5 млрд грн, обсяги легального та нелегального видобутків, виходячи з наведеної вище статистики, співвідносяться як 1 до 4–5 (для розрахунків використаємо менший показник).
Тобто, якби значний обсяг стихійного видобутку було припинено та переведено в легальну площину, при збереженні наявної ставки, дохід бюджету мав би становити принаймні 6 млрд грн.
У масштабах дірки дефіциту бюджету сума, можливо, й не надто грандіозна, але й не маленька. Враховуючи кількість таких злочинних схем, не дивно, чому міністр соціальної політики Рева на хвилі громадських акцій, пов’язаних із вимогами щодо перегляду мінімального прожиткового мінімуму, долив масла у вогонь до теми діяльності ДФС: «40 % ВВП – тіньова економіка. Там 200 мільярдів гривень. Тому Уряд також приділяє увагу детінізації економіки, законодавчі ініціативі будуть внесені в парламент у вересні, що дозволить нам отримати додаткові кошти на питання вирішення соціальних стандартів».
Тому показовим у питанні спільної реалізації правоохоронців є не стільки факт притягнення осіб до відповідальності, скільки демонстрація тих масштабів та потенціалу, які має Україна й бюджет, за умови подолання корупції, і корупції не «папередників». Важко грішити на них, говорячи про прокурорських працівників, які пережили за час, що минув із Революції Гідності, трьох генеральних прокурорів, кандидатури яких вносили та голосували нові післяреволюційні президент і парламент, чи голів органів місцевого самоврядування (в цих органах проводилися слідчо-оперативні заходи в рамках проваджень) – їх процесуальна роль досі достовірно не оприлюднена, але, ймовірно, йдеться не про свідків у справах, а співвиконавців вчинення злочину.
У такому випадку кожен має поставити собі запитання: ми всі хочемо їздити добротними європейськими дорогами, хочемо якісну безкоштовну медицину, освіту, інші соціальні гарантії та економічні блага, які просто не можуть бути забезпечені в масштабах країни, якщо при цьому ми дивимося на речі однобоко: тобто, отримувати доходи та вести свій промисел (нелегалізований) – так, а от плати податки – ні, це справа інших.
Так не буває, бо країна – це справа всіх, і коли кожен вчиняє по совісті, на таких само принципах виховує власних дітей, він має повне право як вимагати в держави, так і засуджувати тих, хто вчиняє інакше.
Звісно, можна говорити про те, що бурштин видобувається на території тільки декількох областей, тоді як акумульовані кошти будуть розпорошені в державному бюджеті й регіон цього не відчує. Насправді ж, якби було бажання, придумати алгоритм нескладно.
До прикладу, на сьогодні відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827 переліку бурштин віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення, а отже, доходи від його видобутку мають зараховуватися до державного бюджету. Загалом аналогічна ситуація має місце і в питаннях природного газу та нафти.
Для розвитку місцевого самоврядування, децентралізації та фінансової самостійності регіонів у парламент було внесено декілька законопроектів, які б заохочували місцеву владу. Один із них стосується природного газу – це законопроект № 3038 від 04.09.2015 «Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України» (щодо упорядкування системи надходження та використання коштів із рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату, який передбачає віднесення до складу доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, 1,5 % рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату.
До складу доходів загального фонду бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів 1,5 % рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату та 2 % рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів за місцезнаходженням (місцем розташування) відповідних ділянок надр.
У сукупності рентні платежі в поточній редакції Закону України «Про державний бюджет» акумулюють суму понад 50 млрд грн.
Відповідно за умови реалізації норм зазначеного законопроекта органи місцевого самоврядування в цьому році могли б отримати додатково для розвитку інфраструктури, створення робочих місць, фінансування соціальних програм 2,5 млрд грн тільки за рахунок розподілу між ними 5 % рентних платежів за надрокористування, яке здійснюється на території їх відання.
Втім зазначений законопроект із осені 2015 року парламентарі не ухвалили.
Стосовно цього декілька місяців тому висловився в одному з інтерв’ю й керівник «Укргазвидобування»: «Сейчас 100% ренты, которые взымаются с компании, остаются в госбюджете. Это создает дисбаланс, потому что такие компании, как «Укргазвыдобування», работают в регионах, по селам. И села не заинтересованы, чтобы у них нефтегазовые компании работали. Мы ходим за ними и упрашиваем: «Дайте участки для бурения». Они отвечают: «Зачем нам это надо, если мы никаких денег с этого не получим в местный бюджет?». Уже год обсуждается инициатива, согласно которой маленькую часть ренты (государству там миллиардные ренты идут) оставляли на местах. В прошлом году «Укргазвыдобування» заплатила ренты больше чем кто-либо – 14 миллиардов гривен. Всего налогов – 20 миллиардов. Эта вся рента платится в Киев – в центральный бюджет, а на местах они потом уже получают только бюджетные субвенции. Уже год обсуждается вопрос передачи хотя бы 5% ренты местным властям. Все говорят: «Да, это правильная идея», но законопроект никто не голосует. Все вроде бы согласны, но никто ничего не делает. И ответственность за это никто не несет».
Подібним методом можна боротися на законодавчому рівні й зі стихійним видобутком бурштину, коли мешканці територіальної громади, на території якої здійснюється видобуток, розуміли б, що, легалізувавши його, сплачуючи податки, вони віддають ці кошти не кудись у Київ, а вкладають у розвиток місця свого проживання, місця проживання власних дітей, а це в тому числі гроші, за рахунок яких можливе фінансування навчальних закладів без скорочення їх кількості, проекти з утеплення, розвитку тощо.
Якщо держава говорить про створення умов для виходу економіки з тіні, то заохочення такого типу повинне мати місце на рівні законодавства, коли ті ж чиновники та працівники правоохоронних органів відповідатимуть перед власними мешканцями, сусідами за кошти, які не працюють на благо всіх. Потрібно створювати колективну зацікавленість у легалізації, а не ситуативну одноособову.
На цьому «надрову» складову огляду завершимо та перейдемо до коротких новин.
Політика. Підтримавши подання про притягнення до відповідальності, затримання та арешт народного депутата Онищенка, робота парламенту, якому до канікул залишилося разом з поточним ще один пленарний тиждень, була заблокована двома фракціями, але в четвер синхронно розблоковано.
Відповідно, нормотворча робота зупинена та, цілком ймовірно, до вересня вона відновлена не буде.
У той же час такі дії парламентарів із відстоювання інтересів українців у питаннях ЖКП створюють ефект дежавю. Якщо пригадаєте, минулого року в цей же час ті ж політичні сили робили те ж, але результатом їхньої роботи стало тільки те, що в цьому році тарифи підвищилися вдвічі. Будьмо реалістами – питання з тарифами не буде переглянуте. Ця проблема є лакмусовим папірцем ефективності чинної правлячої еліти в лабораторії дослідів міжнародних фінансових донорів, і від того, наскільки стійкою буде їх позиція в цьому питанні всередині країни, залежатиме і стан фінансування ззовні.
Фінансування й так дає збої, а «ввімкнення задньої» в питанні тарифів, вірогідно, його заморозить. Головне, хто б не прийшов на зміну цій правлячій партії, він однаково буде вимушений звертатися за фінансуванням і до МВФ, і до США, і до ЄС, а вимоги будуть ті ж. Загалом вони такими були завжди – і за прем’єрства ЮВТ, яка, отримавши перші транші від МВФ, вирішила не ризикувати рейтингами та відповідних рішень не прийняла, внаслідок чого програму фінансування було припинено. Втім, мова зараз не про неї.
Заморожене фінансування та політична криза можуть, оскільки такі прецеденти вже були, стати причиною погіршення макроекономічної ситуації у країні в цілому.
Транші МВФ та інші види кредитів є інвестиційними індикаторами. Крім цього, вони поповнюють міжнародні резерви, що теж є сигналом умовної стабільності. Якщо припустити, що канали фінансування перекриють, реакція буде зворотна: відтік капіталу, хвилювання на ринках. Для населення це виллється в чергову девальвацію, як наслідок – інфляцію. Судіть самі: в інтерв'ю Bloomberg прем'єр-міністр України Володимир Гройсман відзначив, що Україна розраховує в цьому році отримати з усіх джерел близько $ 12 млрд, включаючи близько $ 4 млрд кредиту від МВФ, а також кошти, які мають бути спрямовані в Україну за двосторонніми домовленостями, в тому числі з урядом США.
Крім цього, парламент мав схвалити рішення про Наглядову раду Національного банку України за квотою самої ж Верховної Ради України, оскільки у зв’язку зі змінами, які відбулися в минулому році в питаннях порядку перерахування частини прибутку НБУ до державного бюджету, ця частина тепер перераховується не авансом, як раніше, а по завершенні аудиту та затвердженні звіту про фінрезультати. За відсутності такого органу відповідне рішення не могло бути ухваленим, а кошти – зарахованими до бюджету.
Сума, про яку йде мова, за поширеними Урядом даними, еквівалентна 38 млрд грн. Чи в тому стані сьогодні Україна, щоб притримувати або недоотримувати таку суму коштів? Ймовірно, що ні. Проте потрібно було три голосування, аби проштовхнути це рішення.
Варто розуміти, що Верховна Рада сьогодні не має права зволікати з прийняттям рішень, оскільки зростання економіки країни прямо залежить від стану прийняття законодавчих змін та реформ, а бездіяльність є дорогою в нікуди. Наступним, як вже очевидно, ключовим сектором перетворень, від якого залежатиме подальше кредитування України, стане впровадження пенсійної реформи – на фоні цього варто очікувати продовження активізації соціальних протистоянь та громадських акцій протестів, в тому числі профспілкових.
Директор Європейського департаменту МВФ Пол Томсен нещодавно зазначив, що пенсійна система України відчуває значні труднощі, які доведеться вирішувати непопулярними заходами.
«Існуюча система, яка дозволяє шахтарям або прокурорам виходити на пенсію у ранньому віці, хвора», – цитує Гройсмана Bloomberg.
На його думку, існуюча система дозволяє виплачувати пенсіонерам мізерні кошти, яких ледь вистачає для виживання.
«Нам потрібно змінити систему», – сказав Гройсман.
В інтерв’ю минулого тижня голова Мінфіну повідомив, що очікуваний дефіцит Пенсійного фонду становитиме за підсумками року 145 млрд грн, а старший економічний радник українського прем’єр-міністра Іван Міклош на початку тижня повідомив, що виділення 2 частини третього траншу з-поміж пов’язане з перспективою вирішення проблеми підвищення пенсійного віку.
«Есть некоторые обязательства в отношении пенсионной реформы, которая частично была принята, особенно в устранении преимуществ для конкретных групп профессий. Но не все было принято и выполнено. От выполнения второй части этих обязательств по пенсионной реформе в течение осени будет зависеть получение Украиной второй части транша МВФ… мы говорим не только об этом, но в предварительных условиях это (повышение возраста выхода на пенсию – ИФ) также было».
24 червня Уряд дійсно скоротив перелік професій, робітники яких мають право на достроковий вихід на пенсію. Втім, у тексті зазначеної постанови ще до внесення змін до неї, йшлося про те, що зазначений перелік діє до того моменту, поки не буде впроваджена накопичувальна система пенсійного страхування. Логіка приблизно така: якщо Ви зайняті в шкідливих умовах праці чи виконуєте таку працю, яка пов’язана з високою інтенсивністю трудових процесів (або є інші фактори, які додають їй вартості), Ви повинні отримувати більшу винагороду – відповідно, і відрахування, які можете робити до Пенсійного фонду (накопичувального), можуть бути більшими. Тому, припустімо, через 25–30 років трудового стажу Ви можете накопичити таку суму, яку слід вважати достатньою для виходу на пенсію та отримання того, на що Ви заробили. Можливо, така логіка дійсно мала б право на життя в Україні, але, на превеликий жаль, на сьогодні поняття високої оплати праці в певних категоріях професій, в тому числі і тих, про які згадував Гройсман, нівельовані інфляцією, а тому зарплатня в 5–7 тис. грн, яку отримують ті ж прокурорські працівники, не дозволяє говорити про надлишкові накопичення в Пенсійному фонду, не говорячи вже про шахтарів та ризики для їх життя, на які вони йдуть щодня.
Тому варто очікувати складних політичних перепитій і восени цього року, оскільки дуже малою є вірогідність дієздатності ВРУ протягом прийдешніх двох тижнів, а отже, осінь нам принесе не тільки блокування трибун та посиденьки під нею, але й, як наслідок, економічні виклики, породжені бездумною, нестратегічною політикою.
І на завершення. Цікавою новиною розродився цього тижня Фонд державного майна України, який повідомив, що розглядає можливість створення Фонду з зовнішнім керуючим, в який, зокрема, можуть бути внесені міноритарні пакети акцій енергокомпаній.
«Ми разом з американцями і комісією з цінних паперів наразі вивчаємо досвід Румунії, яка створила фонд і найняла розпорядника майна управляти міноритарними і контрольними частками певних великих підприємств», – заявив Білоус.
Білоус зазначив, що продаж блок-пакетів акцій «ДТЕК Західенерго»,
«ДПЕК Дніпроенерго», «Донбасенерго», «ДТЕК Дніпрообленерго», «Одесаобленерго» та інших не принесе державі значних прибутків, оскільки до цих активів замало уваги з боку інвесторів.
За його словами, розпорядника майна в разі реалізації проекту доцільно залучити після проведення тендеру між найбільшими світовими asset management.
Загалом доволі цікава ініціатива. Фактично, частки пакерів акцій таких компаній планується зберегти у власності держави, хоча раніше мова йшла про те, що наш єдиний шлях – це шлях приватизації. При цьому Фонд держмайна як представник держави, яка, як відомо, за завіряннями Білоуса та інших чиновників є неефективним власником, передасть ці пакети акцій в Управління іншому Фонду, керівником якого стане, ймовірно, іноземець.
Таким чином, неефективний власник в особі держави не буде втручатися в господарську діяльність підприємств, а тільки отримуватиме у випадку наявності прибуток від їх діяльності (такий собі сліпий траст, коли всі повинні сліпо вірити в те, що ніхто ні в що не втручається).
При цьому відсутність попиту та інтересу до енергогенеруючих компаній ми повинні сприйняти на віру зі слів Білоуса.
Для розуміння повної картини, нагадаю про інший важливий об’єкт цієї галузі, приватизацію якого вже неодноразово переносили.
Так, наприкінці весни 2016 року Фонд державного майна України повідомив, що планує продати 78,3 % акцій найбільшої енергогенеруючої компанії «Центренерго» в 1-му кварталі 2017 року, тоді як раніше відомство мало намір виставити на аукціон держпакет акцій цього підприємства в листопаді 2016 року.
Можна припустити, що, за результатами консультацій з американцями, з часом буде досягнуто згоди щодо акумулювання всіх державних енергетичних активів у межах одного Фонду, в тому числі й Центренерго.
Звісно, навіщо платити кошти за приватизацію, якщо можна посадити свого управляючого на чолі всіх цих активів та компаній? Такий жвавий інтерес та потуги, спрямовані на замороження відчуження енергогенеруючих компаній, можна пов’язати лише з одним: затвердженою навесні НКРЕКП методикою розрахунку вартості вугілля для теплогенерації, знану в народі як Ротердам+.
Як бачимо, процес ментальних перетворень у країні відбувається складно, особливо в питаннях відмови від можливості надшвидкого збагачення.