За останніми підрахунками, щороку в населених пунктах скопичується більш ніж 35 мільйонів тонн сміття. Уявіть собі, такою кількістю сміття можна просто засипати половину Бородянського району на Київщині.
І що найстрашніше, щороку кількість сміття збільшується і збільшується. І якщо його не зупинити, то такими обсягами можна поховати невеликі українські містечка. Однак, на жаль, це лише початок сумної екологічної новели. Ця цифра - з офіційних звалищ. Хоча в результаті прокурорських перевірок тільки на кожному 5-му звалищі більш-менш дотримуються екологічних стандартів. На інших 80% (!!!)не слідкують за дотриманням запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод, земельних ресурсів і повітряного басейну.
Гори сміття перетворюються на сплячі вулкани. Ніхто не може знати коли і як вони вибухнуть. Бо на сьогоднішній день майже єдина технологія поводження зі сміттям - захоронення на полігоні. За рівнем впливу на довкілля Україна посідає чорне перше місце в Європі. І це не враховуючи впливу тисяч несанкціонованих звалищ.
Втім, йдеться про побутове сміття. Катастрофічна ситуація на сході України. Велика кількість промислових підприємств складують відходи на своїх територіях або вивозять їх на полігони. Чи відповідають вони хоч якимось екологічним стандартам - велике питання. З економічної точки зору, зрозуміти власників підприємств можна: вигідніше розширяти діючі полігони ніж сортувати чи спалювати відходи. Але по людські, це неприпустимо.
Зрозуміло, що видумати безвідходне промислове виробництво неможливо. Але стимулювати таку думку у підприємців можливо. Економічним батогом може стати диференціація економічного податку.
Нам нужны новые мусороперерабатывающие заводы, потому что мы загромоздили свалками всю страну. Вокруг Киева все наши живописные места, к сожалению, завалены мусором. Весь цивилизованный мир давно научился получать из мусора тепло, электроэнергию, другие продукты переработки
— Николай Азаров
Обертаючись на Європу, можу сказати, середні тарифи на захоронення твердих побутових відходів там у 20 разів вищі в порівнянні з нашими. Наприклад, в Україні, ставка екологічного податку за розміщення відходів складає 2,93 грн./тонн. При чому у нас не поки розрізняють, чи займається підприємство подальшою утилізацією власних відходів чи ні. У ЄС розміщення твердих побутових відходів вартує підприємству 87 євро за тонну. У разі, якщо керівники переймаються екологією сума нижча: 21 євро за тонну.
Зрозуміло, що будь-які зміни у Податковому кодексі (окрім, зниження або скасування, звісно), зазвичай, викликають бурю критики. Однак, на мою думку, це поки єдиний оптимальний вихід із непростого екологічного становища.
Переваги - очевидні. Підприємства самі зацікавлені у створенні сучасних сміттєпереробних комплексів. Зменшення податку має «відбити» таких комплекс за кілька років. Чи може міська влада інвестувати у створення такого комплексу? Думаю, це можливо і вигідно двом сторонам.
Більше того, таким чином створюються всі умови для залучення відходів у господарський обіг. Сміття може стати джерелом вторинних ресурсів та альтернативні енергії. Втім, це - вже зовсім інша історія.
Накопишення та поширення сміття - сьогодні це не просто актуальна проблема, це ракова пухлина на українській землі. Науковці називають вражаючі цифри. Площа лише зареєстрованих звалищ складає 12 тисяч квадратних кілометрів. Такою кількістю сміття можна засипати острівну державу Кіпр.