Також він зауважив: «Мені ці статистичні байки не потрібні, я заслуховував не один раз. Я вважаю, що треба змінити модель фінансування з моделі фінансування служби на модель підтримки створення робочих місць».
Гройсман пообіцяв найближчим часом завершити роботу над формуванням підходів і перейти до практичних змін у цій сфері, розпочавши з презентації відповідних ідей Кабміну.
Ці заяви свідчать про повне невігластво очільника Уряду та профільного міністра, який повинен готувати йому матеріали, оскільки:
1. Уряд не утримає службу зайнятості, вона фінансується зі страхових внесків застрахованих осіб відповідно до норм п. 5 Положення про державну службу зайнятості;
2. Внески застрахованих осіб йдуть до позабюджетного Фонду соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд), діяльність якого регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III. Фонд – позабюджетний;
3. Керівництво Фондом здійснюється на принципах паритетності в управлінні, тобто уряд (як представник держави), профспілки (представників застрахованих осіб) та представники роботодавців мають рівне представництво в дирекції Фонду. Відповідно, заяву Гройсмана можна розцінювати як декларацію Уряду о намірах перебрати повний контроль на використання коштів Фонду;
4. Уряд, як роботодавець (найбільшій в Україні), може створювати робочі місця виключно в державних корпораціях та бюджетній сфері. А значить, заява Гройсмана протирічить обраному курсу на роздержавлення та приватизацію. Неможливо одночасно продавати державні підприємства і збільшувати кількість працюючих у державному секторі. Хіба що планується суттєво збільшити кількість чиновників;
5. Розмір заробітної плати залежить від умов, які створює Уряд для функціонування бізнесу, а не від забаганок прем'єра. До цього часу Кабмін робив все можливе для зменшення кількості працюючих в Україні, збільшуючи фіскальний тиск на бізнес. Лише за останні три тижні (останній передноворічний та два новорічних, станом на 10 січня) в Україні припинили свою діяльність майже 130 тисяч приватних підприємців. Масове закриття ФОПів здійснюється в кожній області України. Найбільше у: Київській (17176), Харківській (12390) та Дніпропетровській (11196) областях. Найчастіше закриваються підприємці роздрібної (43275) та оптової (8931) торгівлі, складських (10798) та транспортних послуг (7040). Сталося це переважно через двократне збільшення фіскального навантаження на фонд заробітної плати з 1 січня 2017 року;
6. У жодній країні світу до функцій служби зайнятості не входить «підтримка створення робочих місць». Це функція бізнесу;
7. Служба зайнятості відповідає за реалізацію державної політики у сфері зайнятості, веде облік (статистику) безробітних, здійснює їх перенавчання та проводить виплати допомоги з безробіття з Фонду, надає послуги з рекрутінгу для підприємців та, одночасно, пошуку робочих місць для пошукачів роботи, займається адмініструванням громадських робіт для місцевої влади (залучення до їх виконання тимчасово безробітних та оплату їх праці), розробляє та оновлює класифікатор професій, надає прогнози щодо розвитку ринку праці, на підставі чого повинні формуватися обсяги державного замовлення для державних закладів професійно-технічної та вищої освіти;
8. Вартість одного сучасного робочого місця в Україні – близько 15 тис євро (розрахунки Національного інституту стратегічних досліджень). Спроби держави «підтримати» створення робочих місць у минулому призводили до значних бюджетних витрат. Наприклад, реалізація Постанови Уряду № 922 від 5 липня 2006 р., згідно з якою планувалося до 2009 року створити 1 млн. робочих місць, коштували бюджету приблизно 200 тис. доларів США за одне робоче місце. Тобто у 12 разів більше, ніж на це витратив би бізнес.
Підсумовуючи, можна припустити, що так звана «реформа», оголошена Гройсманом, буде проводитися саме з метою перерозподілу бюджетних коштів з «підтримки» створення робочих місць у кишені обраних роботодавців.