Шановна Наталя Юріївна!
Повідомляю Вас про те, що скорочення безробіття досягається, передусім, створенням нових робочих місць! Тому дозвольте задати Вам кілька прямих запитань щодо означеної теми:
1) Скільки підприємств було закрито через економічну політику «покращення» Вашого уряду за останні півроку?
2) Скільки людей (фахівців!) було звільнено внаслідок антисоціальної політики «оптимізації»?
3) Скільки талановитої молоді виїхало з України через неможливість знайти достойну роботу?
4) Скільки наразі заробітчан з України працює за кордоном, а не в Україні?
5) Який рівень «тіньового» працевлаштування без дотримання вимог діючого трудового законодавства?
Всі ці питання риторичні – адже Ваша правдива відповідь на них може викликати стурбованість серед населення! Тому Ви вирішили прикритись хибними та оманливими показниками, які Вам підготували радники-помічники.
Сьогодні Ви хвалитесь зниженням безробіття за рік аж на 0,4%. Але це ж навіть менше похибки вимірювання! І в даному випадку мова йде про офіційну статистику – тут не говориться про людей, які не стали на облік, про неповну зайнятість, про звичайну трудову міграцію за кордон, інші фактори, які доречні для аналізу безробіття у країні. Одним словом, ці числа порожні. Вони абсолютно не відображають реальний стан справ. Так за оцінками МОП, справжній рівень безробіття в Україні сягає 9%.
Але означена проблема значно глибша. Вона потребує серйозного аналізу та зусиль для її вирішення, а не лише статистики на папері та пафосні «мрійливі» промови перед журналістами. Соціальні наслідки безробіття всім відомі: зростання злочинності, зниження рівня життя населення, збільшення соціальної напруги. Ігнорування такої проблеми може призвести до соціальної катастрофи: коли соціальне напруження призведе до масових заворушень, а нездатність населення забезпечити себе товарами першої необхідності породить голод, хвороби та епідемії, сплеск насилля та злочинності. Ні про яку Європейську інтеграцію мови не буде – ми станемо передовим відстійником-фільтром ЄС.
Спробуйте використати ефективний досвід інших країн у боротьби з безробіттям, залучити наукову базу при проведенні реформ. Вихід з соціальної кризи безробіття слід шукати не в «ідеології роботи Державної служби зайнятості», а в інвестиціях у людину, реалізації її потенціалу:
1. Надання їй необхідного рівня кваліфікації та системне проведення перекваліфікації;
2. Створення робочих місць (бажано в регіонах, а не лише у мегаполісах);
3. Створення умов прозорої підприємницької діяльності.
Забудьте про «особисті покращення», амбіції, мрії – згадайте про людей.