Реформа освіти у Польщі
В Україні знають Польщу як країну, яка з кінця ХХ століття здійснила ряд важких і непопулярних реформ і виборола собі місце в європейському просторі. Той період був часом інтенсивних соціально-економічних, цивілізаційних і культурних змін. Як наслідок, зокрема, є те, що професійна освіта більше не розглядається як другорядний елемент освітньої діяльності держави, оскільки суспільство та держава зрозуміли: ефективна професійна освіта є невід'ємним елементом функціонуючої та економічно потужної країни, а нестача висококваліфікованих професійних і технічних кадрів є однією з перешкод на шляху прискорення економічного розвитку.
За період від кінця ХХ - початку ХХІ століття було здійснено декілька спроб реформувати систему освіти. Перша з них 1999 року не принесла бажаних результатів. Система освіти так і не була адаптована до потреб ринкової економіки. Вона не відображала масштаби соціально-економічних змін і динамічно мінливих потреб ринку праці.
Тож у 2015 році розпочалася підготовка чергової реформи, яка відновила систему освіти на основі 8-річної початкової школи, 4-річної загальної середньої школи та 5-річної професійно-технічної школи, а також скасувала нижчу середню школу. Місце базових професійних шкіл мали зайняти промислові школи першого ступеня. Ліцей і технікум були виділені як окрема заводова школа – реформатори розуміли, що вчитель для дітей 6 класу і 10 має володіти різними компетенціями. Розпочата реформа була відображенням суспільних настроїв, адже майже 70% поляків виступали за скасування гімназій.
І лише у 2019 році урядом була здійснена новітня реформа освіти, в тому числі професійно-технічної. Вона вивела на передній план потребу у профільному навчанні. Реформа включає в себе комплексний пакет рішень, спрямованих на точність, якість та ефективність навчання, які реалізуються по сьогодення.
Деякі з цих кроків передбачали:
● співпрацю з роботодавцями;
● залучення роботодавців до професійного навчання;
● розвиток освіти на базі підприємств;
● постійний моніторинг потреб ринку праці;
● обов'язкове профорієнтаційне консультування;
● розвиток додаткових навичок та отримання ринкової кваліфікації;
● зарахування оцінок з предметів, вивчених в технікумі, для тих студентів, які вирішили йти в університет;
● податкові преференції для роботодавців;
● обов'язковий професійний іспит.
На ключових із цих кроків зупинимося далі.
Профорієнтаційне консультування
Від 2018 року профорієнтація є обов'язковим елементом освіти у Польщі від дитячого садка до початкової школи. Її мета – ознайомити дітей з обраними професіями, стимулювати та розвивати їхні інтереси і таланти, а також сформувати позитивне ставлення до праці.
Профконсультант – це особа, яка надає допомогу молоді та дорослим у виборі професії, напряму освіти і навчання з урахуванням їх психофізичних можливостей і життєвої ситуації, а також потреб ринку праці та можливостей системи освіти, співпрацює з батьками та педагогами у процесі професійної орієнтації учнів.
Допомога профконсультанта пов'язана з виявленням схильностей у людини до виконання тієї чи іншої роботи, навичок і компетенцій, якими вона володіє. Додатковим бонусом від таких консультацій стає пробудження цікавості у молодих людей до себе, своїх сильних і слабких сторін та інтересів.
Враховуючи роль профконсультанта, саме він має посилювати роботу над популяризацією професійної технічної освіти, щоб вона набувала своєї престижності і позбулася тавра школи останньої інстанції. Також великі надії покладаються на діяльність консультанта як фахівця, який допоможе молодій людині пізнати себе, виявити сильні сторони та власний потенціал. Його робота повинна створювати постійний зв'язок між профорієнтатором, учнем та його батьками, які часто стають першими кар'єрними консультантами для своїх дітей.
Роль роботодавців у формуванні попиту на професії
Польська система профосвіти орієнтована на задоволення попиту роботодавців, тому постійно моніторить потреби ринку праці.
З 2019 року Міністерство освіти і науки Польщі публікує Прогноз попиту на працівників професійної освіти на національному та воєводському ринку праці. Його мета – вказати напрямок, у якому має розвиватися пропозиція професійної освіти у зв’язку з потребами ринку праці.
Як результат органи місцевого самоврядування отримують збільшену освітню субвенцію для шкіл, що навчають за професіями, на які прогнозується найбільший попит на внутрішньому ринку праці. А українські студенти за цими напрямами можуть навчатися безкоштовно.
2023-го року серед 33 ключових професій – професії майбутнього, пов’язані з автоматикою, робототехнікою, мехатронікою, програмуванням, зварюванням та будівництвом у широкому розумінні. За чотири роки в таких класах стало на кілька тисяч учнів більше.
З іншого боку, професії, які дедалі менше цікавлять молодь, зазнали помітного занепаду. У порівнянні з 2018 роком, сьогодні у кілька разів менше учнів навчаються в класах з профілем техніка з бухгалтерського обліку, техніка з туристичного обслуговування або техніка з організації реклами.
Урядом додатково запроваджено обов’язкове отримання висновку воєводської ради ринку праці, котрий видається терміном на 5 років. Таке оцінювання визначає рівень правомірності навчання за певною професією відповідно до потреб регіонального ринку праці.
На прикладі Польщі ми бачимо, що відслідковування попиту роботодавців та прогнозування є основою замовлення на фахівців. Країна інвестує у “потрібних” професіоналів і отримує економічні переваги.
Роль роботодавців у навчанні
Окрім того, що роботодавці задають тон у визначенні найпопулярніших професій, вони ще й залучені до професійного навчання.
У Польщі передбачено законом, що освітня система у сфері професійно-технічної освіти підтримується роботодавцями, організаціями роботодавців та економічними органами самоврядування. Це означає, що існує обов'язкова співпраця роботодавців та навчальних закладів. Така співпраця може передбачати:
● створення патронатних класів;
● програму професійного навчання на базі виробництва;
● практичне професійне навчання на базі виробництва;
● організацію професійного іспиту;
● підвищення кваліфікації вчителів профтех навчальних закладів;
● здійснення профконсультацій тощо.
Держава також заохотила роботодавців робити пожертви школам, давши право вираховувати їх із податку на прибуток та податку на доходи громадян.
Іншим важливим аспектом є спонукання роботодавців залучати молодих фахівців до роботи. Всі ми знаємо як важко отримати справжній практичний досвід роботи одразу після завершення університету чи, тим більше, під час навчання. І польські урядовці теж знають. Тому вони розробили систему заохочень для роботодавців. Наприклад, пільги для стажистів включаються до оподатковуваних витрат роботодавців, а стажування зараховується до періоду трудової діяльності. Ще з корисного для студентів є те, що на першому курсі, пройшовши практику, вони швидко отримують розуміння про правильність вибору професії. Часто 10-15% студентів вирішують змінити профіль навчання у перші півроку. І це є своєчасним рішенням – без втрати дорогоцінного часу.
Висновки
Реалізована реформа освіти є ще однією спробою адаптувати польську професійну освіту до потреб сучасної економіки. На шляху до цієї мети вдалими кроками виявилися:
● відслідковування попиту ринку праці на фахівців певної професії;
● можливість для студентів брати участь у стажуваннях на підприємствах з залученням цього часу в стаж;
● податкові пільги для роботодавців;
● зобов’язання викладачів з метою підвищення кваліфікації проходити професійну підготовку в умовах динамічного розвитку технологій;
● залучення профконсультантів як обов’язкового елементу системи освіти.
Ці кроки дали потужний імпульс розвитку професійно-технічної освіти – популярність технікумів у Польщі зростає. Ба більше, попит на польські технікуми зростає й серед українських абітурієнтів. Тож досвід сусідньої країни є корисним. І якщо видтворити якісно всі кроки в Україні не вдасться, то взяти за основу цей шлях потрібно.