Публікації автора
-
Знищення найбільшого стратегічного складу, штучні дорогі ОТРК і зенітні ракети, ляпас кремлівському режиму з їхніми історіями про “переживе ядерний удар” — нехай спершу переживе приліт шести
“Лютих” та “Бобрів”.
-
Або НАТО плюс ще бажано регіональний союз, або відстрочена капітуляція під голосіння про права людини й деескалацію, щоб дати час ЄС і США підготуватися до нової Холодної війни. Третього, на жаль,
не дано.
-
Нам необхідно розосередитися так, щоб вартість однієї цілі наближалася до вартості ракет, які її атакують. Потрібно розчинитися на території величезної країни, а не бігати коробками до
їдальні.
-
Ворога доведеться зупинити. І дуже дорогою ціною. Росіянам потрібен максимум перед зимою — іде війна за волю до перемоги, за ініціативу.
-
Росіяни перекинули резерви із зони боїв в Україні — 810 бригаду з-під Херсона, “Пятнашку” з-під Бахмута, 155 бригаду морської піхоти з Вовчанська, 488 моторизований полк з-під Кремінної. Майже з
усіх операційних зон.
-
Сотні полонених і вбитих, покинута техніка, кілька знищених «вертушок» і батальйон танків. Хороша заявка на те, що втрату умовних двох районних центрів росіяни вихаркуватимуть ще дуже довго.
-
Навіть у наших важких умовах ми знищуємо літаки супротивника і пускаємо кров їхнім пілотам.
-
Україну чекає декілька років дуже важкої та кропіткої праці і багато витрат, щоб все це перетворилося на флот, здатний до операційної спроможності. Але іншого шляху в нас немає. Але іншого шляху в
нас немає.
-
Пройшов четвертий поспіль удар по порту Кавказ — крім трьох поромів уражені обидва термінали, що перевалюють нафтопродукти та скраплений газ.
-
Росіяни, очевидно, не встигають прикрити ППО навіть основні об'єкти — немає навчених людей, техніки, засобів доставки, виник дефіцит ракет.
-
Партнери шукають можливості наситити Сили оборони авіацією.
-
Постійні запити з Москви на переговори через Індію, візити Орбана, пропозиції розглянути Іран як посередника чітко сигналізують нам, що в Кремлі розуміють, до чого призведуть поставки сотень ОТРК
і десятків літаків в осяжному майбутньому.
-
Росія реагує на успіхи нашого ВПК і веде масштабну кампанію ураження генерації та заводів. Гинуть і робітники, і бійці ППО, і просто мирні українці, над головами яких іде запекла ракетна війна, і
навіть діти на діалізі стають цілями.
-
Якщо в когось досі ще є ілюзія, що можна банально кидати всі ресурси на дрони й виробляти їх сотнями тисяч, щоб замінити артилерію, важку зброю піхоти й загоризонтні ПТРК, то варто позбуватися
її.
-
Попри дефіцит електроенергії, узимку ворог не зможе влаштувати нам блекаут, який вплине на лінію фронту.
-
РФ намагається адаптуватися до сотень українських дронів і прорвати позиційний фронт, але, очевидно, деградує до Т-62 й Т-55, які використовує як живий щит, що майже не в змозі вести танковий
бій.
-
На початку великої війни ми мали десятки дивізіонів С-300 і тисячі ракет, хоч і з завершеним терміном зберігання. Поки що замінити їх нічим.
-
Бонусів від атаки багато — Москва змушена буде відтягувати авіацію ще далі, приковувати ППО до тилових аеродромів, а не до фронту, вкладатися в інфраструктуру.
-
Цей літак може працювати і як ППО, і як ударник, зокрема по землі, і як борт проти кораблів.
-
Ураження перевалки й цистерн з паливом на відстані 500 км, через лінію фронту й кілька районів об'єктової ППО — це великий успіх. Потрібно його масштабувати.
-
Літаки ДРЛС ASC 890, які пообіцяв нам Стокгольм, — це, без перебільшення, зброя, яка змінює правила гри. Уперше за 30 років Україна матиме на озброєнні летючі радари.
-
Ми маємо пострадянські літаки, які тактично й оперативно допоможуть розкрити можливості F-16.
-
Українські камікадзе — чиста комерційна комплектація, вільно доступні на ринку двигуни й системи наведення, жодного Ірану. І це ще навіть не запрацювала на повну силу «коаліція дронів».
-
Ми шарпаємо узбережжя тимчасово окупованого Криму. І росіяни не можуть знайти антидот від наших рейдів.
-
Крим стає дедалі вразливішим перед хвилями крилатих ракет повітряного базування, дронів і тепер ОТРК.