Велика Британія передає нам ракети повітряного базування AIM-132, щоб використовувати в наземній ППО. Але ми маємо ще Р-27 — ракету українського виробництва.
Артилерія — це те, що багато в чому відокремлює перемогу від поразки в будь-якій війні, 80% людських втрат у противника і величезна кількість забитої техніки — це саме вона, це можливість вражати
інженерно підготовану оборону і бити тили.…
Ми переживаємо найбільші в історії бомбардування високоточною зброєю. Це не те, чому можна радіти, але точно можна пишатися нашою протиповітряною обороною.
Ми виробляємо в замкнутому циклі РЛС, важкі ПТРК, ракети до винищувачів, САУ, танки, протикорабельні ракети, високоточні ракети до «смерчів». Таких країн на планеті з десяток.
Нам потрібна максимальна концентрація. Якнайшвидше завдати поразки армії РФ, вибити їм техніку на роки вперед і вкласти в землю тих, хто отримав бойовий досвід. Потрібен удар кулаком, не ляпаси і
не дряпання розчепіреними пальцями.
Нам не вдасться нескінченно їхати на солідарності західних країн. І ми не можемо далі кивати на те, що вони в НАТО чи ЄС повинні мобілізуватися. Потрібно нарощувати своє виробництво снарядів і
мін.
Попри все більшу кількість статей у західних ЗМІ, що нам будуть зменшувати допомогу, щоб посадити за стіл переговорів, поки що цього не видно в контрактах на озброєння й намірах політиків перших
економік ЄС.
Якщо за весь 2022-й ворог запустив 440 безпілотників Shahed-136, то на сьогодні це число наближається до 2000. Ми переживаємо наймасштабніше бомбардування дронами в історії.
Незабаром в Україну прибудуть F-16 і залп зросте сумарно в три-чотири рази – не чотири Су-24, а десяток F-16 можуть нести більше і крилатих ракет, і засобів доставки проти радарів,
декоїв, контейнерів РЕБ і розвідки.
Втрати противника – понад 150 танків, БТР, БМП, бронемашин, вантажівок, кунгів. З ураженими у глибині цілями – під 200 одиниць знищеної, пошкодженої та покинутої техніки, добитої.
Вісь Москва – Тегеран – Дамаск – Пхеньян склалася остаточно, і ми маємо справу з альянсом диктатур і терористів, які допомагають одне одному. Це сувора реальність 2023 року, в якій ми всі
живемо.
Москва не змогла вивести нашу авіацію з гри, не змогла і не може ізолювати поле бою під час нашого наступу, не може навіть безпечно літати над власними бойовими порядками.
Повертати до ладу обстріляних бійців після поранень і зберігати їм здоров'я – стратегічно важливе завдання. Яке реально може відокремлювати перемогу від поразки в будь-якій війні.
На нас чекає продовження наступу. Незважаючи на три лінії оборони, дику густину мінних полів, стратегічно нам саме сюди.
Пройди 70 км на південь і буде перерізаний сухопутний шлях до Криму.
Дуже пощастило, що наш тил – це декілька перших економік планети. Які навіть з танка другої половини минулого сторіччя можуть зробити адекватну ситуації машину.