Сили оборони завдали стратегічних ударів по летовищах «Морозовськ» і «Липецьк-2»: цілями стали склади боєприпасів — там здетонували сотні модулів УМПК, ракет, бомб.
Кожен комплект не лише коштує грошей — його миттєво не виготовиш. Крім того, росіяни втратили техніку, аеродромне обладнання, знизили темп вильотів.
Знову ж таки, модулі УМПК отримують дані на землі, польотне завдання в ракети завантажують на землі — під час детонації складів це обладнання знищили з вірогідністю 99 %.
А це час, якого ніколи немає в таких операціях.
Ну й окремо порадували шизофренічні заяви російських блогерів про знищених у Морозівську «донорів» Су-34, які «стояли там шеренгами».
Борт, найстаріший з яких випущений лише 15–16 років тому, може стояти хіба що аварійний, а це не означає «небіжчик» або «донор».
На «небіжчиків» не ставлять комплекси РЕБ, тож втрати були, і були болючі.
Але головне — коли необхідно було працювати керованою зброєю, то працювати не виходило.
А військова авіація (вертольоти) зазнала втрат від дронів, ПЗРК і ЗРК, тому не змогла.
Паралізували зв'язок і роботу дронів супротивника РЕБ — у перші дві доби з тієї сторони літали переважно крила, це позбавило ворога очей у секторі.
Через взаємодію кількох відомств — ФСБ і Прикордонної служби, територіальних батальйонів прикриття кордону, чеченських загонів, фактично ПВК — росіяни втратили управління.
Українці прорвали передпілля, швидко пройшли і першу-другу лінію, де мали розгортатися місцеві тактичні резерви росіян, і оперативні зі стратегічними з інших регіонів. Добра взаємодія з інженерами, з машинами розгородження, широке застосування тралів і систем розмінування.
Тому, зокрема, ворожі колони потрапили під HIMARS й артилерію: рухатися рокадами всередині готових ліній оборони, запасних позицій, обвалованих стоянок — це одне, а от висуватись у нестерильний район з коліс, де всюди очі й міни, — геть інше.
Організували плацдарм з опертям на захоплений районний центр, річки Псьол і Сула — контратакувати противникові тут незручно, доведеться стерти з лиця землі власні містечка й села.
Більшість втраченої техніки залишилася на нашому полі бою — триває евакуація та відновлення, навіть якщо машина втрачена безповоротно, це часто цінне джерело запчастин і ресурсів
Підрозділи РФ, котрі розгортали, потрапили під fpv, вогонь артилерії та західних РСЗВ. У двох забитих колонах і внаслідок засідок малих груп — кілька сотень убитих і поранених.
Нещодавно побоїща значно меншого масштабу (наприклад, зальоти під Яриш-Марди в Чечні) оберталися відставками й розслідуваннями, нині ж у РФ флешмоб і хороводи на допомогу Курську.
Добре, що росіяни все більше відриваються від реальності.
Розмотали під батальйон танків: частину на тралах, частину екіпажі кинули, частину вразили з повітря дронами й гранатометами із засідок.
До тисячі полонених у батальйонах прикриття кордону, комендатурах, усяких контрдеергешних групах — є цінні кадри з ФСБ і батальйону «Ахмат». Багато строковиків, про яких не скажеш, що самі пішли за 400 тисяч.
Не будемо поки що про обміни, щоб не наврочити, але це добре.
На третю добу кремлівський режим нашкріб щось більше за мобільні групи та легку піхоту із СПН — воно мало вигляд штучних танків Т-62 з «мангалами», колон бортових авто, мотолиг.
Чесно кажучи, іранці в Сирії більше схожі на регулярну армію, ніж цей набрід.
Хороший дзвіночок — усе, що в РФ може воювати, або на лінії фронту, або на відновленні боєздатності.
І знову ж таки — проклята невизначеність. Метою була Курська АЕС для торгівлі на переговорах чи газовимірювальна станція для прокачування газу до Угорщини, Сербії тощо?
А це ми заявляли? Ні, росіяни. Ну ось у них і питайте про плани пройти 60 км углиб РФ і зайняти АЕС під можливі переговори.
А може, мета — зняти резерви з Покровського напрямку, з Часового Яру, де в нас складна ситуація, припинити атаки на другорядних напрямках?
А може, знизити тиск угруповання «Север» на Вовчанськ і покращити тактичне становище там, оскільки частини РФ з прикриття кордону поїхали посилювати ворога в Харківській області?
А може, розірвати зачароване коло, коли десятками УМПК стирають позиції, а на них заходять зеки зі «Шторму Z», воюючи ногами? Тепер, коли частину нарядів виконують по Сумській області й захоплених населених пунктах, на ЛБЗ дихати легше.
Плюс воювати пішки не вдасться, потрібно активно маневрувати, підтягувати тили, ремонтні бази, склади паливно-мастильних матеріалів — усе це потрапляє під наші дрони й західні реактивні системи, які кладуть ракету за 50 км у п'ятиметрове коло.
Російські ж УМПК отримують координати на землі, після зльоту поміняти їх не можуть — стирати міста такими добре, а от ловити мобільні групи на динамічному полі бою — уже не дуже.
А може, хочуть перерізати залізницю Курськ — Бєлгород з усіма мінусами для логістики на ТВД?
Ви казали, ви і з'ясовуйте — це рейд, який зміг; плацдарм для війни на виснаження на території РФ чи торги за газ, АЕС і припинення прильотів РСЗВ по Курську.
Кремлівський режим заявляє про 80 тисяч біженців, нехай навіть завищуючи цифри для пропаганди й освоєння коштів.
Сотні полонених і вбитих, покинута техніка, кілька знищених “вертушок” і батальйон танків.
Хороша заявка на те, що втрату умовних двох районних центрів росіяни вихаркуватимуть ще дуже довго.
І, звичайно, Москві треба більше військ, укріплень, РЕБ, ППО на кордоні.
Більше мобільних груп і ППО в Морозовськах і Липецьках.
Більше грошей, залитих у бетон і міни на сотнях кілометрів пересіченої місцевості.
Більше витрат, тягарів і поневірянь замість веселої експедиційної війни на три дні.
Чудова операція. І тут для ворога все лише починається.
