Портал на Близький Схід
В Умані всі, від малого до великого, знають, де могила цадика рабі Нахмана, тому знайти її легко. Вона розташована в центрі уманських єврейських кварталів. У будь-який інший день на цих вуличках де-не-де побачиш людей, але не 11 вересня за кілька годин до початку Рош га-Шани.
Тисячі хасидів ходять вулицями Умані переважно в напрямку єврейських кварталів або вже вертаються звідти. Разом із ними туди рухаємося й ми. Перша зупинка — блокпости, яких навколо мікрорайону декілька. Поліцейські разом із Нацгвардією стежать за порядком, бо йдеться ж ні багато ні мало про 57 тисяч прочан. Саме стільки хасидів заїхало в Україну цими днями. Щойно проходиш буквально декілька метрів углиб кварталів, ніби сам переходиш кордон, опиняючись десь на Близькому Сході. До початку Рош га-Шани близько 10 годин.
Обабіч вулиці багато закладів з їжею й одягом, але зрозуміти це відразу важко: всі написи на івриті. Єдині, хто нагадує про Україну, — продавці стартових пакетів українських операторів мобільного зв’язку. Вони, як і всі в Умані, користуються можливістю заробити на паломниках. Інакше пояснити, чому стартовий пакет, ціна якого триста гривень, коштує для гостей України тридцять доларів, важко.
Ми рухаємося вглиб кварталу, пробираючись крізь натовп хасидів. Усі вони одягнені по-різному, але спільні риси є. Перше, на що звертаєш увагу, — пейси, довгі пасма волосся біля скронь. Хасиди переважно одягають чорні штани, піджак або сюртук — довгий верхній одяг — і капелюх чи кіпу, невеличку круглу шапочку. Часто бачимо на голові в хасидів тфілін — дві чорні шкіряні коробочки з чотирма текстами з Тори. Та є й паломники у шортах, футболці й капцях: дрескоду немає.
Єдине, що хоч якось уніфікує хаотичні дії гостей Умані, — ритуали, які вони виконують перед початком свята.
День перед Новим роком
Хасиди вірять, що Новий рік потрібно зустріти чистим і поголеним, тому облаштовують стихійні барбершопи прямо на вулицях. Зазвичай один із паломників, візуально старший, стриже всіх охочих — від дітей до дорослих. За метр від цього дійства хтось молиться, хтось — їсть.
Один із хасидів облаштувався на капоті машини й читає книжку, інший — співає, дехто — танцює. І все це в шаленому потоці з обох боків вулиці. За правопорядком стежить не лише українська поліція, а й ізраїльська. Вона приїхала допомогти українським колегам у пік масових скупчень хасидів.
Хасиди орендували фактично весь район. Бідкаються, що дорого: ціни за оренду квартири на тиждень сягають двох тисяч доларів. Місцеві натомість уже мало розрізняють земляків і туристів. Чи як інакше пояснити, що за зйомку з даху одного з готелів власник запросив у журналістів тисячу доларів? На щастя, не всі в Умані втрачають землю під ногами перед юдейським Новим роком: були й ті, хто дозволив нам познімати прочан згори безкоштовно.
Що ближче до обідньої молитви — особливого ритуалу перед святкуванням Нового року — то більше хасидів навкруги. Сьогодні свято, тому вони життєрадісні. Найцікавіше, що їх зовсім не лякає повномасштабна війна й можливість обстрілів, хоча в Умань періодично «прилітає».
Аліза, один із паломників, який приїхав в Умань із Лондона, пояснює, що вони спокійні, бо хасидів охороняють вищі сили.
«Ми всі приїжджали сюди і до повномасштабного вторгнення, і зараз. Можу сказати, що ніхто з нас не отримав навіть подряпини в Україні. Це велике диво», — наголошує він.
Після цього Аліза запитує, чи немає раптом у мене в роду євреїв. «А звідки ти знаєш, що немає?» — дещо іронічно кидає він, вручаючи нам книжечки з молитвами.
Зовсім скоро, за годину, розпочнеться Тікун га-Клалі — масова молитва перед святкуванням Нового року, а це означає, що ми маємо бути якомога вище над землею. Хасиди вірять, що таким чином будуть ближчими до Бога.
По дорозі на дах прориваємося крізь хасидів на кожному кроці — від ресепшену внизу до сходів і навіть останнього поверху будівлі, на якому є їдальня з панорамними вікнами, до яких прилипли паломники, чекаючи на початок молитви. Щоб запобігти нещасним випадкам, на дахах кожної з будівель кварталу стоять поліцейські й працівники ДСНС. Їхня робота — вберегти хасидів від небезпеки під час їхніх спроб бути поближче до Бога.
На площі біля могили цадика рабі Нахмана й на прилеглій до неї вулиці ніде яблуку впасти. За мить розпочинається молитва, яка лунає з колонок у різних місцях вулиці. Паломники діють синхронно, повторюючи слова. Вони просять прощення за гріхи й вимолюють добрий наступний рік.
Те, що відбувається, передати словами неможливо — лише відчути. Тисячі й тисячі людей, об’єднаних спільною вірою, в унісон гучно проголошують слова молитви. У цей момент відчуття того, що ти перебуваєш в Україні, остаточно тебе полишає. Залишається хіба страх за хасидів, які тісно набилися на кожен балкон навколо площі. Конструкції виявляються напрочуд міцними.
Після спільної молитви розпочинається святкування, яке збоку нагадує рейв. Тисячі хасидів, які ще буквально хвилину тому заливалися слізьми, вже танцюють, співаючи пісні. Дехто вирізняється чудернацькими костюмами. Образ банана на релігійне свято — це достатньо дивакувато? Чи окуляри в найкращих традиціях «Зоряних війн»? Хасиди святкують, бо вже зовсім скоро після заходу сонця розпочнеться Новий рік.
Поки ж вони насолоджуються життям: їдять, п’ють і гуляють.
Наслідки паломництва для Умані
Святкування у розпалі й триватиме аж до заходу сонця. Потім — Шабат: час, упродовж якого хасидам заборонено робити будь-що, крім молитви. Вони відмовляються від телефонів, їжі й повсякденних справ.
Зараз же — свято. Кількість сміття росте в геометричній прогресії. Інколи ти навіть не можеш упізнати місце, де вже ходив, бо навколо з’явилися порожні пляшки з-під газованих напоїв, коробки з-під піци, порожні склянки тощо. Направду, причин цього гармидеру дві. Перша стосується величезного натовпу, який генерує сміття в промислових масштабах. Інша причина банальніша: в єврейському кварталі не вистачає сміттєвих баків. Ні, вони є, але з урахуванням кількості людей їх недостатньо. Та й хасиди здебільшого не те щоб дуже стежили за чистотою під ногами.
Місцеві пояснюють, що в Умані не вистачає інфраструктури для такої кількості паломників.
«До щорічного приїзду паломників ставлюся позитивно і негативно. Позитив у тому, що уманці заробляють чимало грошей у цей період. З негативу відзначу те, що місто не може впоратись із таким напливом паломників. У нас не вистачає інфраструктури, страждає фактично все. Так ще й візьміть до уваги, що кількість паломників із кожним роком зростає (у 2024-му і 2025-му роках до Умані приїхали близько 35 тисяч паломників, — Ред.), — розповідає Іван, житель Умані. — Добре, що щодня під час Рош га-Шани комунальники зранку прибирають вулиці, бо сміття б заполонило все. Після цього святкування Умань відходить ще добрих десять днів».
Ми ж тим часом дивимося, як один із брацлавських хасидів приміряє перед дзеркалом білу кіпу. 20 доларів — і забирай.
Цілий день ми гуляємо вуличками Умані. Періодично нас наполегливо запрошують до танцю на честь Рош га-Шани. Поєднання української й хасидської культури відбувається мирно, природно. Вранці у цьому нас переконував Аліза.
«Дуже хочеться, щоб у вашій країні був мир. Тут, в Україні, споконвіку в мирі й дружбі жили десятки різних народів. І ніхто не мав проблем. Саме тому ми тут. Дякуємо вам. Дякуємо й молитимемося за Україну», — казав він. Не збрехав.
Святкування Нового року в Умані триватиме до 13 вересня. Потім хасиди поступово збиратимуться й їхатимуть додому, щоб наступного року повернутися в Україну, де їхні традиції, як і традиції інших народів світу, поважають. Це й відрізняє нас від тих, хто пішов війною проти України.
З Новим 5787 роком. Шана това у-метука.
