Країни НАТО останнім часом дедалі більше непокояться через можливі майбутні спроби російського президента Владіміра Путіна вийти з тупикового становища, в якому опинилася його армія у війні в Україні. За словами російських джерел журналу The Economist, російський президент Владімір Путін обрав шлях ескалації.
25 серпня директор ЦРУ Джон Реткліфф здійснив неочікуваний візит до Москви, і версії про його причини є різні. Деякі вважають, що він поїхав, аби застерегти Кремль від атак на країни НАТО. Деякі – щоб передати «похмуру оцінку» перспектив Росії і переконати російського лідера піти на перемовини про завершення війни проти українців.
За три дні після візиту Фінляндія звернулася по допомогу шведських літаків і військових кораблів, аби моніторити кордон із Росією на випадок нападу. Німеччина готується відкрито звинуватити Росію в диверсії з вибухівкою в аеропорті Лейпцига. Румунія заявила, що знищила російський морський дрон, який цілив у бурову платформу в її водах. 25 серпня Словаччина запобігла спробі підпалу заводу з виробництва дронів.
Путін у публічних виступах, зроблених нещодавно, систематично говорив про продовження війни, яку він називає спеціальною військовою операцією. 22 серпня він сказав, що ударами по складах у Росії Україна відкрила скриньку Пандори та анонсував удари по найчутливіших секторах української економіки. Також він відкинув можливість завершення війни на зустрічі з його партією «Єдіная Росія».
Близькі до Кремля джерела сказали журналістам, що після кількох тижнів роздумів цього літа Путін, схоже, обрав шлях до ескалації. Крім того, давній знайомий російського президента вважає, що Путін розцінив поїздку Реткліффа як американську слабкість. Саме так він, за словами цього анонімного співрозмовника, президент інтерпретував візит директора ЦРУ Білла Бернса в листопаді 2021 року, який тоді намагався застерегти його від вторгнення до України.
Журналісти припускають, що причини Путіна ескалювати війну, як і саме рішення її почати, є внутрішніми. Головною метою Владіміра Путіна завжди було збереження власної влади і життя. На тлі українських далекобійних ударів по Росії зростає занепокоєння російського населення, а путінські рейтинги – знижуються. Настрій серед російських еліт ще похмуріший. За словами одного співрозмовника, головний виклик – це не економічні втрати чи брак військових успіхів, а час, витрачений на війну. Але ні політичні, ні економічні проблеми не є фатальними для Путіна: він має економічні ресурси й репресивний апарат, щоб продовжувати. Але сприйняття має значення.
«Путін може висловлювати свої цілі мовою геополітики, але насправді ним керує кримінальна логіка його режиму: ніколи не показуй слабкості. Російська система має високу терпимість до насильства, але не прощає провалів. Він, найпевніше, вважає, що завершення війни без досягнення навіть його мінімальної мети – захоплення всього українського Донбасу – поставило б під загрозу його фізичне існування. («Вони мене повісять», – сказав він якось під час війни комусь зі своїх наближених, за словами інсайдера)», – стверджують журналісти.
Ескалація може бути привабливим сценарієм. Але неясно, на що саме піде Росія. The Economist стверджує, що, вона, вірогідно, посилить гібридну війну і диверсії проти партнерів України, а також битиме по маршрутах постачання з Європи до України. Західні спецслужби занепокоєні тим, що Росія може почати цілити по європейських заводах, які виготовляють військове забезпечення для України. Але вони вважають, що Путін не хоче прямого військового протистояння з НАТО.
Усередині України ескалація означає передусім нарощування того, що Росія вже й так робить. 30 серпня російське міністерство оборони заявило, що готує масований удар по українській енергетичній інфраструктурі. Але Україна вже й так очікує таких атак, як і перед кожною зимою. Російські джерела стверджують, що Путін хоче кинути на фронт ще 300-400 тисяч окупантів додатково. Йому не потрібно оголошувати для цього нову хвилю мобілізації: він не скасував свого початкового мобілізаційного указу. Додаткових людей, найпевніше, набиратимуть примусово силами регіональних адміністрацій, щоб будь-яке політичне невдоволення залишалося локальним. Влада вже випробовує нову систему набору в Пензі, регіоні за 750 км на південний схід від Москви.
«Путін також може посилити репресії проти уявних "внутрішніх ворогів" – не тому, що вони становлять якусь загрозу його владі, а тому, що йому потрібно демонструвати силу. Ніщо з цього не розв'яже жодної з проблем Росії. Найімовірніше, це лише посилить страждання людей і додасть нестабільності – як усередині країни, так і за її межами», – йдеться в матеріалі.
- Українські розвідки вважають, що після виборів до Державної думи цього вересня Росія може оголосити нову хвилю мобілізації, спрямовано передусім на набір окупантів у регіонах, а не в столиці або Петербурзі. Згідно з їхніми даними, Росія хоче мобілізувати 300 000 осіб цього року і таку саму кількість – наступного. Восени 2022 року Путін оголосив мобілізацію резервістів, і відтоді триває прихована мобілізація.
- Україна переконана, що Росія не зупиниться на захопленні Донбасу, а також категорично відкидає можливість вивести війська з вільних населених пунктів.