Українських ігор – все більше, а клієнтів меншає
Власна справа Дениса Гузінського почалась із сімейного захоплення настільними іграми – часто грали з дітьми, друзями. Згодом зрозуміли, що є куди розширювати діяльність: багато знайомих дуже мало зналися на темі, хіба що про дуже відомі ігри типу “Монополії” чи в шахи грали. Хотілося відкрити їм захопливий світ ігор.
“Це дуже цікаве і корисне хобі, ми це бачимо по своїх дітях, які зростають без гаджетів, багато спілкуючись з друзями і рідними, – пояснює підприємець. – Взяли собі за мету популяризувати ігри, причому – українські”.
Сім років тому знайти на ринку хороші ігри українською було викликом, відсотків 80-90 тримала російська мова. Більшість ринку належала російським компаніям, вони часто викуповували права на видання ігор на території України і українські видавці часто навіть не мали шансу видати гру українською. Гузінські вперто шукали українських видавців і продавали лише власну продукцію. Конкуренти казали: закриєтесь, якщо будете так продовжувати. Але каталог помалу зростав і клієнтура теж. Спочатку крамниця “Гавіал” працювала в Інстаграмі, згодом відкрили сайт і розширили продажі на всю територію України. “Досить багато клієнтів мали з міст сходу, особливо — з Маріуполя”, – пригадує Денис.
З початком повномасштабної війни з Росією ринок настільних ігор кардинально змінився. З нього пішли російські видавці і почався виток розвитку українських. Хоч це і непросто, адже більшість настільних ігор на нашому ринку – не розроблені у нас, а локалізовані, перекладені. Видавці домовляються з авторами і налагоджують виробництво. А воно часто розкидане, бо одна компанія не може виготовляти усі компоненти: часто ж потрібен не тільки картон, а й дерев’яні чи пластикові елементи. Попри все, можливості українських друкарень зростали – був попит і вільна ніша. Та паралельно почалися й труднощі. Відпала велика частка клієнтів, які або виїхали за кордон, або пішли служити, або просто не могли зібрати компанію для гри.
“Деякий час у нас були замовлення з-за кордону (ймовірно, поки люди не почали облаштовуватися в нових умовах), та зараз клієнтів там майже немає. Ігор стало більше, а покупців менше”, – розповідає військовослужбовець.
А потім почалися проблеми і у видавців, що за останні тижні дуже загострилися. По складах ключових виробників б’є ворог. Склади компаній “Фактор-Друк”, “Ранок”, “Розум” стали об’єктами обстрілів, і один тільки “Розум” втратив у вогні близько 200 тисяч примірників настільних ігор, каже Гузінський.
А відновити виробництво ігор – ще складніше, ніж друк книжок. “Видавництво “Розум”, наприклад до цього прильоту мало в асортименті близько 150 найменувань, і вже повідомило, що зможе відновити тільки 50 з них, – каже знавець ринку. – Постраждало й величезне видавництво Feelindigo, що популяризувало наші ігри за кордоном і залучало донати, а також — “Ігромаг” (причому – вже вдруге)”. Під час першого удару “Ігромаг”, одне з найстаріших видавництв України, втратили близько 20 000 примірників досить дорогих ігор. Вдруге – може, й менше, та від того не менш болюче.
“Це точно відіб’ється на таких невеличких бізнесах, як наш: зможемо продавати менше видів ігор. Втрачаємо велику кількість ходових товарів, можливість швидко поповнювати запаси”, – пояснює Гузінський.
А паралельно українці поступово втрачають колишню купівельну здатність, більше витрачають на базові товари і менше – на хобі. Всі ці наслідки воєнних дій львівська крамничка вже на собі відчула. “Економлять навіть на подарунках для дітей, продажі дитячих ігор зменшились порівняно з минулим роком. І навіть до зимових свят останні два роки купували значно менше”, – визнає Денис.
І розвиток, і реабілітація
Поки Денис служить, справами крамниці займається здебільшого дружина Христина. Власне, вся родина залучена, бо й діти вже допомагають з контентом. “Ми ж ще влаштовуємо літні дитячі табори, сімейні кемпи в Карпатах, де можна грати і проводити час родиною”, – розповідає засновник бізнесу.
Деякі настільні ігри він навіть на службі з собою має – знаходять з побратимами час пограти. Якось приїхали до шпиталю провідати товариша. “Питає: а чи немає при собі якоїсь гри? А у мене завжди у рюкзачку гра “Листи закоханих”, – пригадує Гузінський. – Дістаю, а він вже біжить по палатах – хлопці, нарешті нова гра! “Суперфермер” їм вже набрид, днями грали”. Після того Гузінські активізували своє ігрове ком’юніті, що сформувалось навколо магазину ще з часів, коли він відстоював українські позиції, дечого назбирали. І тепер ігри реабілітують поранених бійців.
Магазин – це ще й клуб любителів настільних ігор, де люди знайомляться з їх захопливим світом, приходять грати і спілкуватися. Можна гру взяти й в оренду. Середня вартість хорошої гри – 1500-2000 грн, а є й ігри, які 8000 грн коштують. “Ти зіграєш раз чи двічі, а далі не факт, що знайдеш компанію, можливість грати, або що сподобається. А гроші витрачені”, – пояснює військовослужбовець.
Для нього ця справа – не лише про продажі, а й про популяризацію ігор. Ціле літо в клубі діє дитячий табір, майже пів дня діти грають (з перервами, звісно). Часто влаштовуються дитячі заходи. Діти втягуються самі, а далі батьків залучають. “Хоча часто батьки приходять із запитом на гру, “щоб дитина сама бавилась”, – зізнається Денис. – Але дітям так не цікаво, вони люблять взаємодіяти”.
Війна не триватиме вічно, і бізнес для військових – це один з майбутніх шляхів повернутися в нормальне життя, каже Гузінський. “Цей магазин – це другий дім, місце сили, де я відпочиваю, працюю і отримую задоволення, ділюся досвідом і залучаю людей до цікавого нового світу”, – каже він. Коли підібрав щось, людям зайшло і вони вдячні – відчуваєш, що все – не дарма. Власне, офлайн-магазин подружжя відкрило вже після початку повномасштабного, але не шкодує, як би складно не було. Бо за роки, що минули, спостерігали, як діти виростали на іграх, розвивалися і утворилось ціле особливе ком’юніті.
“Власна справа – це те, що допомагає зачепитися в звичайному житті”, – каже військовий. До війни мав іншу роботу, але за роки віддалився. Якось у відпустці завітав – відчув, що вже, як п’яте колесо у тій компанії, машина їде без нього, хоч місце і тримають.
“Чи потрібен я там? А у своїй справі ти завжди потрібен, це те, що тримає тебе і годує твою родину. Що важливо, враховуючи низькі зарплати військовослужбовців (особливо в тилу)”, – говорить підприємець.
Тим більше, що у “Гавіала” є плани: однією з мрій Гузінських ще з початку створення було видавництво ігор та створення власних. “У 2023-му ми спробували себе в якості видавця – долучились до процесу локалізації гри “Магічний лабіринт””, — розповідає Денис.
Потрібен доступ до кредитів і особливий статус для ігор
Коли бізнесам так складно виживати, чи може уряд їх підтримати хоч чимось, хоча б, надавши певний статус настільним іграм? На думку Дениса Гузінського, це такий же культурний продукт, як і книги. Сприяють і розвитку, і українізації. “В клубі діє гурток, влаштовуємо різні івенти для дітей і бачимо, як їм легше знаходити спільну мову з іншими дітьми, дорослими, – ділиться спостереженнями Денис. – У більшості з них розвинене математичне мислення, швидко схоплюють нове”.
Не тільки “Сталкер”, а й настільні ігри – хороший спосіб просувати українське у світі, переконаний він. Вже кілька розробок українських авторів досить відомі за кордоном і утворили певну культурну спадщину.
“Було б добре, якби держава підтримала цю галузь, як книжкову”, – каже підприємець.
Бо потреба в доступі до коштів завжди є, особливо після ударів по складах. Видавці рахують збитки і шукають хороші кредитні програми для відновлення. А продавцям, як крамничка Дениса, завжди можуть знадобитися гроші на поточні витрати. Поповнити запаси, наприклад, бо наклади ігор завжди бувають обмежені, особливо популярних, і треба встигнути їх купити, коли є вікно продажів. Бо в цій галузі буває так, що одні складові гри друкуються десь у Китаї, інші – у Європі, і між накладами можуть минати роки, така специфіка.
“Всесвітньо відома гра “Катан” (стратегічна – ред.) виготовляється раз на два роки для усього світу, і треба сформувати запас, вкласти відразу багато коштів, – наводить приклад Денис. – А для цього вгадати, скільки зможеш продати за той час, доки наступне вікно відкриється”. Бо вкладеш забагато – не вистачить на щось інше, чи й поточні операційні витрати не закриєш.
ПриватБанк почав одним з перших фінансувати саме ветеранський бізнес, каже Алла Щербак, керівниця департаменту розвитку продуктів і процесів ПриватБанку. У лютому 2026 року набрав чинності Закон України № 4563-IX "Про ветеранське підприємництво". Це дало можливість фінустановам сформувати політику щодо цієї категорії клієнтів. Закон дав підстави виокремити ветеранське підприємництво, хоч і не передбачив додаткові лояльні умови, пільги тощо. “Ми працювали на випередження, драйвили цю тему, і як тільки стало можливим, виокремили ветеранів, демобілізованих військових ФОП та юридичних осіб і почали фінансувати”, – пояснює Алла Щербак.
Цих клієнтів банк оцінює на загальних підставах (в позитивному сенсі) – не накладаючи додаткових обмежень, перевірок чи вимог до фінансового стану і фінансує, як будь-який інший бізнес, за умовами, передбаченими стандартними продуктами.
“Можуть за програмою “5-7-9” фінансуватися, а якщо знаходяться у зоні підвищеного військового ризику, то діє пільгова ставка, – розповідає керівниця департаменту. – Одна з пільг, яку пропонуємо саме ветеранам – 0% комісії за кредит (зазвичай, це від 0,5 до 1,5%) і безкоштовне обслуговування поточного рахунку протягом 12 місяців”.
Потрібне фінансування – хоч сьогодні можна звертатися із запитом до банку. Гранична сума кредиту залежить від умов продукту: так, для ФОПів це не більше 500 тис. грн, наприклад. А якщо йдеться про інвестиційний проєкт, придбання спецтехніки, комерційної нерухомості чи ремонт, можна й 10-20 млн грн отримати.
Решта залежить від фінансового стану конкретного бізнесу, підприємця. “Дивимось на фінзвітність, обороти і розраховуємо суму. Та ніяких додаткових обмежень не застосовуємо”, – підкреслює Щербак. Чи не єдина специфічна вимога – треба отримати витяг про ветеранське підприємництво (документ підтверджує право на державну підтримку, гранти та пільги, витягується безкоштовно за кілька хвилин на порталі Дія).
Інша справа, якщо вже є кредит в ПриватБанку і труднощі з його погашенням. Ветеран може скористатися опцією реструктуризації відповідно до стандартної програми. “Можемо або канікули запропонувати, або розтермінування платежу, збільшення строку кредитування, щоб зменшити кредитне навантаження зараз, поки в бізнесі нестабільні умови”, – пояснює керівниця департаменту банку.
Відколи пільгові умови для ветеранського бізнесу затвердили, вже видано 54 угоди на 59,27 млн грн. (на обігові потреби та інвестиційні, як от ремонт, енергонезалежність, обладнання, закупівля товарів). І для власників бізнесів — ветеранів скасували ще одну незручну умову: засновник юрособи вже може бути поручителем власної справи (раніше самого ветерана не визнавали поручителем, вимагали для цього третю особу). І це помітно спрощує процеси.
Якщо ж йдеться про діючого військовослужбовця – банк мусить розуміти, що діється з його бізнесом. Одноосібному ФОП в такому випадку складніше, і, можливо, навіть буде краще переєструвати справу на, скажімо, дружину. А для юридичних осіб обмежень немає. “Якщо бачимо, що бізнес продовжує працювати (за оборотами, надходженнями на рахунок, фінзвітністю) – профінансуємо”, – каже Алла Щербак.