Анатомія страху: чому мозок “завмирає” і що з цим робити
Страх — це базова реакція будь-якої живої істоти на загрозу. Коли людина потрапляє у дуже стресову ситуацію, всі її навички опиняються на базовому рівні. Відсутність попередньої підготовки змушує мозок пережити так званий “сигнальний шок” — людина завмирає, втрачає здатність ухвалювати рішення, губить фокус.
У такі моменти мозок не мислить і не аналізує, а м’язова пам’ять максимально активується. Людина починає неусвідомлено виконувати завчені автоматичні дії, наприклад, навіть у стані сильного стресу боєць може перезарядити зброю, якщо ця навичка доведена до автоматизму.
Для того, аби натренувати м’язову пам’ять, існує військова підготовка, яка ґрунтується не лише на отриманні знань, а й на постійному відпрацюванні навичок. Чим більше разів людина відтворить правильний алгоритм дій, тим вища ймовірність, що в критичній ситуації вона не завмре, а діятиме автоматично. Така методика не змусить людину перестати боятися, проте вона навчить її швидко й чітко реагувати під час паніки, навіть не усвідомлюючи цього.
Адже страх не зникає з досвідом — змінюється лише те, як людина поводиться у стресовій ситуації. Наприклад, страх перед новим виходом на позицію однаковий як у новобранців, так і у досвідчених бійців. Різниця лише в тому, що досвідчений боєць діятиме впевненіше під час навчання або безпосередньо в бою.
Інший бік deftech: технології, що готують до першого бою
Коли говорять про оборонні технології, більшість людей уявляє дрони, роботизовані системи чи інші види озброєння. Проте сучасний deftech створює рішення не лише для поля бою. Він також допомагає бійцям підготуватися до нього.
Одним із таких напрямів розвитку оборонних технологій є симуляційні системи навчання. Вони допомагають як людям, які лише розглядають службу і хочуть краще зрозуміти, що на них чекає, так і досвідченим військовим, які готуються до нових завдань або нових типів загроз. На відміну від полігону, де тренування обмежені часом, ресурсами та безпековими факторами, симулятори дозволяють повторювати необхідні дії стільки разів, скільки потрібно для формування автоматичних навичок.
За останні роки, особливо після початку повномасштабної війни, в Україні з'явилося багато рішень для військової підготовки серед симуляторів: VR, лазери та лазертаги, віртуальні мобільні групи ППО, танкові кабіни, імітатори гранат і мін. На сьогодні існує понад 50 видів військових тренажерів, які використовують не лише для базового навчання стрільби, а й для роботи з ПТРК, ПЗРК, гранатометами, системами ППО, засобами боротьби з дронами тощо.
Читайте такожЛітати, стріляти і планувати бій у режимі гри. Як українські військові опановують зброю на симуляторах і чи ефективно це
БЗВП та бойові тренажери: з чого почати підготовку
Для більшості майбутніх військових першим кроком до служби стають базова загальновійськова підготовка (БЗВП), фізичні тренування та тактична медицина. Саме вони формують фундамент, без якого неможливо ефективно виконувати бойові завдання. Зараз можна знайти багато громадських і приватних ініціатив, які пропонують пройти БЗВП. Наприклад, Центр Готовності Цивільних від Фонду Притули або курси Київського обласного центру підготовки населення до нацспротиву.
Водночас сучасна військова підготовка вже не обмежується лише цими елементами. Оборонні технології суттєво розширили перелік навичок, які можна опанувати ще задовго до того, як потрапити до бойового підрозділу.
Сучасні симуляційні системи дозволяють відпрацьовувати широкий спектр сценаріїв і, на відміну від використання реальної зброї, роблять це швидше, безпечніше та з можливістю багаторазового повторення.
Такі тренажери допомагають опановувати різноманітні корисні для служби навички, а саме:
- базове поводження зі зброєю — від правильного утримання до безпечного виконання базових маніпуляцій,
- стрілецька підготовка — точність, швидкість реакції та роботу в різних умовах,
- алгоритми розгортання важкої техніки — без необхідності залучати дорогу техніку, яку легко пошкодити,
- ситуативна обізнаність — уміння аналізувати середовище, тактичну обстановку, алгоритм прийняття рішень у бою,
- командна взаємодія — координація дій між військовими під час виконання спільних завдань.
Психологічний аспект: пропрацювання реальних сценаріїв у безпечних умовах
Психологічна підготовка є не менш важливим напрямом роботи, і її завдання — навчити людину приймати рішення у стані стресу та контролювати емоції в критичних ситуаціях. Працювати зі страхом самостійно важко, проте тут також можуть допомогти навчальні тренажери. Вони поступово привчають психіку до ситуацій, з якими людина потенційно може зіткнутися під час служби.
Сучасне програмне забезпечення дозволяє розробляти різні бойові сценарії, включно з нестандартними, напруженими й неочікуваними елементами. Це може бути гучний звук FPV-дрона, що наближається, сильний вибух або цивільна автівка, яка несподівано з'являється на лінії вогню. Це дає можливість відпрацювати алгоритм дій у стресовій ситуації, але в безпечному середовищі.
Водночас важливо розуміти, що симулятори не є заміною психологічної підготовки, яка передбачає роботу зі спеціалізованими інструкторами та психологами, що допомагають військовим адаптуватися до служби. У цьому процесі симулятори виконують іншу роль — дозволяють психіці заздалегідь підготуватися.
-Часте питання: чи здатні симулятори завдати психологічної шкоди?
Відповідь — однозначно ні. Жоден симулятор технічно не здатен зрівнятися з реальною бойовою обстановкою за рівнем стресу, а тому не здатен нашкодити людині або завдати їй травми. Окрім цього, під час навчання на симуляторах людина чітко розуміє, де вона знаходиться і що саме робить, тому симуляцію не варто прирівнювати до справжнього бою.
Проте існують випадки, коли бійці мають індивідуальні фобії, які заважають їм виконувати завдання та які неможливо відпрацювати у сценаріях симуляторів. Адже сценарії тренувань спираються на методологію, яку створюють військові консультанти на основі протоколів і власного бойового досвіду, щоб надати бійцям необхідні стандартні бойові навички в безпечному середовищі. Саме тому для опрацювання індивідуальних фобій варто звертатися до спеціалістів, адже симулятори не є заміною якісної роботи із психологом.
Вимоги сучасної служби: чого ще очікують від бійців і що буде далі?
Сучасна військова підготовка вже давно не обмежується фізичною витривалістю чи виключно технічними навичками. Сьогодні дедалі більше уваги приділяють тому, наскільки військовий здатний працювати в команді, швидко оцінювати обстановку, адаптуватися до нових загроз і ухвалювати рішення у стресових ситуаціях.
Уже недостатньо просто отримати навички поводження зі зброєю та сформувати м'язову пам'ять. Важливо також розуміти принципи ведення бою, розвивати ситуативну обізнаність і навчатися діяти в команді. Це пояснюється тим, що досить часто трапляються випадки, коли військовий добре справляється як самостійна бойова одиниця, але в команді з іншими може становити загрозу для себе та свого оточення.
Поступово змінюється і ставлення до психологічної складової підготовки. Новітні методики навчання, залучення профільних спеціалістів та якісніші програми адаптації новобранців — усі ці сучасні інструменти вже потроху стають реальністю в нашій армії. Безумовно, попереду ще багато роботи. Адже армія в цілому та військова підготовка як її складова — занадто складні й розгалужені механізми, зміни в яких відбуваються повільно. Саме тому розуміння необхідності змін повинно з’явитися перш за все на місцях військової підготовки, серед людей, які безпосередньо займаються підготовкою особового складу. А інструменти для впровадження цих змін держава та приватний сектор уже надають і надаватимуть у майбутньому ще в більших масштабах.
Бути готовим до будь-яких умов — запорука успіху
Не варто намагатися пригнічувати страх — із ним треба працювати. Україна станом на зараз має найсучаснішу та найтехнологічнішу армію у світі, і ми маємо усі інструменти для роботи зі страхом. За допомогою симуляторів під час підготовки боєць може навчитися правильних алгоритмів дій і отримати навички, щоб діяти впевнено на полі бою попри стресові ситуації.
Адже страх нікуди не подінеться — і не має. Питання лише в тому, чи зустрічає він людину, яка вже "програла" цю ситуацію сотні разів у безпечному середовищі, чи ту, що вперше стикається з нею по-справжньому.
Думки, викладені в цій колонці, є особистою позицією автора і можуть не збігатися з позицією редакції LB.ua.