Головне для артилеристів — це точність. 2С1 «Гвоздика» в артилерії — як снайперська гвинтівка серед артилерійських систем радянського виробництва. Її точність здатна знищувати ворога за мінімального використання боєприпасів. Якщо є можливість, її спеціально закріпляють, щоб віддача мінімально впливала на позицію та щоб швидко коригувати вогонь. Снаряди летять не просто в напрямку ворога — вони влучають туди, де це потрібно найбільше. Там, де ворог ще мить тому почувався безпечним, уже залишаються лише уламки техніки.
Хоча цей бойовий гігант значно тісніший порівняно з деякими сучасними закордонними аналогами, які, до речі, у бригади теж є, українські бійці знають, що комфорт не на першому місці, головне — ефективність у бою. Так, у середині не просторо, але кожна ніша має своє призначення.
На команду «До бою!» екіпаж миттєво оживає. Усі знають, що робити, і діють швидко, майже інтуїтивно. Тут немає місця роздумам, є лише злагоджена робота, де кожна секунда може вирішити долю бою та життя побратимів з інших підрозділів.
Голос командира в рації — це провідник у цьому хаотичному світі бою. Він координує дії екіпажу, передає вказівки для прицілювання та дає команди для ефективної роботи всієї артилерійської групи. Саме його швидкість ухвалення рішень і чіткі команди часто визначають успіх операції. Команда «вогонь!» — і снаряд летить у ціль, знищуючи все, що загрожує нашим піхотинцям.
На плечах артилеристів лежить фізично складна праця: перенесення важких снарядів і їх підготовка до стрільби, це їхня щоденна рутина. Ця робота вимагає не лише фізичної сили, а й величезної витримки. Хлопці працюють без нарікань, знаючи, що кожен снаряд несе справедливе покарання окупантам і наближає перемогу.
Постріл «Гвоздики» супроводжується густим димом, який на мить огортає бойову машину. Ця мить може видати позицію, тому екіпаж робить усе можливе, щоб звести ці ризики до мінімуму, — ретельно маскує.
Замаскована в лісопосадці «Гвоздика» майже непомітна для ворожих дронів. Гілки, сітки, трава — усе це перетворює бойову машину на частину природи. Тут слід докласти зусиль і показати креативність, бо недооцінювати ворога не можна. Безпілотні ворожі розвідники і їхні оператори ніколи не сплять, а безперестанно вишукують нашу техніку.
Ще 2С1 «Гвоздика» гримить так, що відлуння чутно далеко за горизонтом. Але цей гучний звук означає тільки одне — ворог уже знає, що його знайшли.
Ну як же без селфі і фоточок, у моменти між боями артилеристи усміхаються перед камерою. Це їхній спосіб нагадати собі, що вони не лише воїни, а й звичайні люди, яких вдома чекають сім’ї. Ці знімки збережуть історію, яку розкажуть їхні нащадки: історію героїв, що захищали свою землю.
