Захищаючи Україну від російських окупантів загинули Олександр Шаргуленко, Тарас Кізь, Денис Сірік. У середу, 7 лютого, у Львові пройшла церемонія прощання з трьома Героями.
Чин похорону традиційно відбувся в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Поховали героїв на Личаківському кладовищі.
Олександр Шаргуленко Народився в селищі Комишани Херсонської області 10 березня 1988 року. Навчався у Комишанській загальноосвітній школі. Здобув професійно-технічну освіту у місцевому училищі. Працював у ТОВ «Науково-виробниче обʼєднання «Оптимаг» у Херсоні. Захоплювався рибальством та водінням. За словами рідних, Олександра любили усі, він був винятково усміхненою та веселою людиною. Після початку повномасштабного вторгнення рф разом із родиною змушений був покинути домівку та переїхати до Львова. У червні 2023 року став на захист Батьківщини від окупантів до складу 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ. Виконував бойові завдання на Харківщині. Загинув у бою 25 січня 2024 року. У Олександра Шаргуленка залишилися батьки, дружина та двоє синів.
Тарас Кізь Народився в селищі Лисиничі біля Львова 3 серпня 1997 року. Навчався у Лисиничівській загальноосвітній школі. Після завершення навчання вступив на строкову військову службу. Після її закінчення за власним бажанням підписав контракт зі Збройними Силами України. З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. Боронив територіальну цілісність та суверенітет держави на південному напрямку. Загинув 27 січня 2024 року. У Тараса Кізя залишилися мама, брати, сестри та кохана дівчина.
Денис Сірік Народився в місті Приморськ Запорізької області 22 квітня 1999 року. Навчався у Середній загальноосвітній школі міста Партизани (сьогодні – Новопавлівка). Згодом вступив до будівельного училища міста Бердянськ. Працював за кордоном. У вільний час захоплювався стрільбою та метанням ножів, активно займався спортом. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації родина Дениса Сіріка перебралася до Львова. У липні 2022 року добровольцем став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання спершу у складі 7-го прикордонного Карпатського загону, згодом – 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Боронив державу на східному напрямку. Не зважаючи на отримане поранення, повернувся на фронт. За особисту мужність був нагороджений численними відомчими відзнаками, зокрема, нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону». Загинув 2 лютого 2024 року. У Дениса Сіріка залишилися батьки та четверо братів.
Поховали героїв на Личаківському кладовищі.
