Інсулінорезистентність — це стан, за якого клітини організму гірше реагують на інсулін. Вона є одним із ключових факторів ризику розвитку цукрового діабету 2 типу.
Науковці проаналізували дані 802 учасників проєкту Viva — довготривалого дослідження здоров’я дітей та їхніх матерів. На початку спостереження підліткам у середньому було 12,9 року.
Учасники протягом 7–10 днів носили акселерометри, які фіксували їхню рухову активність, а також вели щоденники сну. У пізньому підлітковому віці, приблизно у 17,5 року, 394 учасники здали аналізи крові натщесерце. За рівнями глюкози та інсуліну дослідники розрахували індекс HOMA-IR, який використовують для оцінки інсулінорезистентності.
Виявилося, що найбільше часу підлітки проводили сидячи — близько 48% доби, або 11,5 години.
Ще приблизно:
- 33% часу припадало на сон;
- 17% — на легку фізичну активність, наприклад звичайну ходьбу;
- лише 2% — на помірну або інтенсивну активність, як-от біг, плавання чи баскетбол.
Дослідники змоделювали, що відбувалося б із показниками інсулінорезистентності, якби підлітки щодня замінювали 30 хвилин сидіння іншими видами активності.
Заміна 30 хвилин сидячого часу на помірну або інтенсивну фізичну активність була пов’язана зі зниженням інсулінорезистентності приблизно на 15%.
Якщо замість сидіння підліток витрачав ці 30 хвилин на сон, показник інсулінорезистентності був приблизно на 5% нижчим.
Водночас заміна 30 хвилин сидіння на легку фізичну активність не продемонструвала суттєвої зміни цього показника.
«Я був приємно здивований силою зв’язку між заміною 30 хвилин сидячого способу життя помірною або інтенсивною фізичною активністю — зниження інсулінорезистентності на 15% — це досить велика зміна», — зазначив провідний автор дослідження Сорен Харнуа-Леблан, постдокторський дослідник Гарвардського інституту охорони здоров’я та Гарвардської медичної школи.
За його словами, навіть кілька додаткових хвилин фізичної активності на день можуть бути корисними.
Дослідники звертають увагу на те, що більшість дня підлітки проводять без значної фізичної активності. При цьому помірні або інтенсивні навантаження займають лише близько 2% доби.
«Підлітки проводять значну частину дня в сидячому стані та лише невелику кількість часу присвячують фізичній активності. Цікаво, що ті, хто мав більш помірну або інтенсивну фізичну активність на початку підліткового віку, пізніше демонстрували ознаки нижчої інсулінорезистентності», — сказав кардіолог Кершоу Патель, який не брав участі в дослідженні.
Він додав, що фізична активність у ранньому підлітковому віці може мати значення для здоров’я в подальшому житті.
Водночас автори наголошують: дослідження показує зв’язок, а не доводить, що фізична активність безпосередньо запобігає діабету 2 типу. Крім того, дані про інсулінорезистентність у пізньому підлітковому віці були доступні лише для 49% учасників, які мали дані акселерометрів у ранньому підлітковому віці.
Тому для підтвердження результатів потрібні подальші дослідження.









