Навіть низька фізична активність після діагностування раку може знизити ризик смерті, — дослідження

Фізична активність після встановлення діагнозу раку пов’язана з довшим виживанням та нижчим ризиком смерті від захворювання. Причому користь спостерігали навіть у людей, які займалися фізичними вправами менше, ніж рекомендовано.

Про це свідчать результати двох досліджень Американського онкологічного товариства (ACS), опублікованих у Journal of the National Cancer Institute та JAMA Network Open.

Навіть низька фізична активність після діагностування раку може знизити ризик смерті, — дослідження
Фото: Fitsum Admasu on Unsplash

Дослідники проаналізували дані понад 90 тисяч людей, які пережили рак, у першій роботі та понад 17 тисяч пацієнтів — у другій. Науковці вивчали зв’язок між фізичною активністю після встановлення діагнозу та загальною смертністю приблизно протягом 11 років спостереження.

Йшлося про людей із раком молочної залози, сечового міхура, товстої та прямої кишки, ендометрію, нирок, легень, ротової порожнини, передміхурової залози, а також деякими видами раку дихальних шляхів.

Результати показали: люди, які виконували будь-яку кількість фізичної активності помірної або високої інтенсивності, жили довше порівняно з тими, хто не займався фізичною активністю.

Реклама

Причому переваги спостерігали навіть тоді, коли рівень активності був нижчим за рекомендований. Водночас зі збільшенням часу фізичної активності тривалість життя також зростала.

Подібну тенденцію виявили і серед людей із деякими менш поширеними видами раку.

Окреме дослідження, опубліковане в JAMA Network Open, стосувалося понад 17 тисяч людей із раком сечового міхура, ендометрію, нирок, легень, ротової порожнини, яєчників та прямої кишки.

У людей із раком сечового міхура, ендометрію та легень навіть низький рівень фізичної активності був пов’язаний із меншим ризиком смерті від раку. Вищий рівень активності асоціювався з іще нижчим ризиком.

Водночас дослідники звернули увагу на важливу деталь: люди, які були фізично активними до встановлення діагнозу, але припинили займатися після нього, не демонстрували такого самого зниження ризику смерті.

Тобто підтримувати фізичну активність після діагнозу може бути важливіше, ніж просто мати активний спосіб життя до появи хвороби.

Фізична активність уже пов’язана не лише зі зниженням ризику розвитку окремих видів раку, а й із кращим самопочуттям людей під час і після лікування. Вона може допомагати контролювати побічні ефекти терапії, підтримувати якість життя та зменшувати ризик інших проблем зі здоров’ям.

Американське онкологічне товариство рекомендує після встановлення діагнозу оцінювати рівень фізичної активності людини та за можливості залучати фізичного терапевта або фахівця з фізичних вправ, який допоможе підібрати безпечну програму відповідно до стану пацієнта.

Водночас результати досліджень не означають, що фізичні вправи можуть замінити лікування раку. Рівень і тип навантаження мають відповідати стану людини, виду раку та етапу лікування.

Реклама